З хвилини на хвилину! Медведчук заістерив – партія розбита. Просто в Раді, прийшли. Люди влупили – біжіть!
Спостерігаючи і беручи участь в різних публічних дискусіях з приводу закриття каналів холдингу Тараса Козака-Віктора Медведчука (як наслідок санкцій відносно номінального власника), можу констатувати: тема проговорена практично з усіх точок зору, пише політичний експерт Олеся Яхно для Української правди.
Далі в оригіналі:
Але – звичних і не нових точок зору (грань між свободою слова і пропагандою / інформаційною безпекою, дії Петра Порошенка і Володимира Зеленського, Україна і Росія).
Хоча один ракурс, як мені здається, все ж випав з обговорення – процеси всередині самої ОПЗЖ, і взагалі, що з себе представляє ця партія.
Адже якщо ще рік тому, на повному серйозі обговорювалося ризик можливого входження ОПЗЖ в якийсь із форматів коаліції в перспективі (після того, як почне сипатися монобольшість), то вже протягом останніх півроку можна було сміливо стверджувати, що жодна з політичних сил в парламенті ніколи не піде ні в яку коаліцію з ОПЗЖ.
І навіть не тому що партія стала абсолютно іміджево негативною, озвучуючи штампи російської пропаганди. А тому – що її лідер повністю занурився в російську, а не українську політику.
Точніше, навіть не російську, а політику Володимира Путіна. Тобто, офіційну російської влади. Всі ці поїздки з тим, щоб потім викласти фото з Путіним та іншими російськими офіційними особами, вихід депутатів від ОПЗЖ на рос ефіри з заявами, що вони тут борються з “фашистами” – це все виключно для глядачів в Кремлі, а не в Україні, і навіть не в РФ. У цю лабуду навіть в Росії не всі вірять.
У цьому сенсі рейтинги і голоси, які партія отримала на виборах, нехай і досить високі, – такі ж несправжні. Медведчук не звертається до російськомовної або проросійської частини виборців (як хочуть в ОПЗЖ, щоб так всі вважали). Він звертається до Путіна (не здивуюся, якщо б ми дізналися, що у Медведчука висять картини президента РФ).
Друга частина обману – вже в тому, що в Росії хтось на повному серйозі міг повірити в політичні перспективи Медведчука (втім, ще 2014 рік показав, що на рівні прийняття рішень в Росії щось не так, відбулось якесь зрушення не туди). Судячи з того, як ростуть різні напрямки бізнесу Медведчука (навіть до участі, як пишуть ЗМІ, його фірм в будівництві канатної дороги з Росії в Китай), вся ця боротьба з українськими “фашистами”, в результаті, непогано капіталізується в доходи.
І ця фейкова повістка могла б тривати ще якийсь час, поки бізнес, пов’язаний з депутатами ОПЗЖ, що не зайшов на окуповану територію Донбасу, і включилася юридично доказова логіка держави (за словами глави РНБО Олексія Данилова, на вивчення цього типу “бізнесу” у відповідних органів пішло 8 місяців).
Засмучений Медведчук закриттям телеканалів? Не знаю. Адже тепер він може “зіскочити з теми” політичного (а не бізнесового та пропагандистського результату) перед Кремлем (а перспектив, впевнена, у нього і так ніяких не було, звідси незрозуміло, в чому сенс взагалі внутрішньопартійної конкуренції за лідерство з Юрієм Бойком), списавши все на українську владу, а не на власну безперспективність і імітацію бурхливої діяльності в політиці.
Чи добре для України введення санкцій проти номінального власника телеканалів Козака? Так. Тому що партія, орієнтована на головного і єдиного глядача – Путіна – апріорі не виходить з інтересів українських громадян, створюючи, крім усього іншого, передумови і для інших можливих партій на цьому полі – спекулювати на темі. І навіть реакція на ситуацію (соло одного депутата від ОПЗЖ в парламенті “Вставай, страна огромная!” І включення другого депутата від цієї партії із сесійної зали на російський канал із заявами про “фашистів” – теж розрахована на глядача в Кремлі.
Ну а для Росії висновок очевидний: треба не в пропаганду і зло вкладати ресурси, а повертатися до цивілізованих форм взаємин з сусідами, з визнанням територіальних кордонів і ставкою на творення, а не руйнування – пише Яхно.
Джерело: korupciya.com