Як і обіцяв, напишу кілька слів про національний відбір на Євробачення.
Це вже був 4-ий конкурс, який мені довелось провести. Пройшов він менш нервозно ніж минулорічний, хоча своєю роботою в першому пів-фіналі я не був дуже задоволений. Але далі пішло по наростаючій і по фіналу у мене до себе претензій немає.
Суддівський корпус цього року оновився на 2/3. Зі старого складу залишився тільки Андрій Михайлович.
Без Данилка уявити національний відбір і дійсно дуже тяжко. 5-ий рік в журі. Говорить те, що думає. А думає те, що відчуває. Розкіш Михайловича в тому, що він не соромиться бути смішним. Тому «підставляється» під мої шпильки і не менш чудово заряджає свої! Ну і «прокачка» залу на початку фіналу – це окрема історія.
З Тіною трошки повоювали у другому пів-фіналі. Слава Богу не пересварились, але певні висновки зробили обоє. Ну і тепер ми всі знаємо, де у Тіни свистковий регістр.
Вважаю появу Віталія Дроздова у суддівському корпусі корисною знахідкою. І найкращим дебютом «новенького» за всі 5 років. Великий майстер інтелігентного «заземлення». І людина слова. Кому сказав, що поставить у ротацію на своїх радіостанціях – того і поставив.
Артисти.
З тих, хто не пробився у фінал трохи прикро за львівських MoonZoo, харківських FO SHO і київських Cloudless. Перші реально грають «фірмУ» і ще один ефір на загальнонаціональному каналі їм би не завадив. Хоча, ніде правди діти, такий трек на нашому відборі не виграв би. Те ж саме із сестричками. Їх пісня звучить дуже ново і свіжо, зважаючи на те, що реп в Україні тільки починає велику ходу за своїм місцем під сонцем. Але в Європі цим вже нікого не здивуєш. Дякую музичному продюсеру Руслану Квінті за те, що дівчата з’явилися у цьому відборі. Це просто три величезних вибухи щирих емоцій на ніжках))). Ну а Cloudless трохи перестаралися із подачею. Виглядає колектив монолітно, пісня «модна» (так-так, я знаю, що коли вони її виконували, десь тихенько переверталась в ліжку група Maroon 5, але тим не менше…), але роботу над вокалом ніхто не відміняв, навіть якщо для колективів такого формату це не головне.
Катя Чілі стоїть окремо від усіх артистів на цьогорічному відборі. Це найкрутіше, що я бачив за всі ці роки. На її репетиціях всі кидали свої справи і збиралися у залі, щоб подивитися на ці три хвилини суміші якоїсь магії, вокалу і ще чогось, чого я не можу описати словами. Камера не може передати по той бік екрану ту атмосферу, яка панувала на сцені під час її виступу. Мав за радість стати свідком її живого виступу.
Тепер по фіналістах.
Найцікавішим з усіх є кейс Jerry Heil. Це яскравий приклад того, як молодого артиста можуть вибити з колії хейтери. Так, це дуже важко, коли ти заходиш у нацвідбір в ролі беззаперечного фаворита, але побиваєшся у фінал тільки з 3-го місця в групі. Але ще важче – це пропустити через себе все те, що потім про тебе пишуть у соцмережах. Навіщо Яні було це все читати – це вже третє питання. Але результатом тижневого переварювання негативу стала кардинальна зміна номеру виконавиці у фіналі, коли із чітко концептуального, максимально пов’язаного із меседжем композиції, він перетворився на абсолютно «ні про що». І, головне, це зміна настрою, із яким JH вийшла на сцену. Та життєрадісна, весела дівчина кудись зникла. І глядач не міг цього не помітити. Як наслідок – останнє місце не тільки від суддів, але і за результатами смс-голосувань.
Кожного разу, коли ви пишете якісь дурниці про артистів у мережі, просто подумайте два рази, чи варто це робити. Аргументована критика – це дійсно дуже добре, але її, зазвичай, менше 1%. Все інше – бруд, хамство, нецензурщина і т.д., які не мають нічого спільного із цивілізованим способом донести свої враження про виступ людини у, можливо, найважливішому конкурсі в її житті, реально можуть вибити з колії.
Я вже давно абстрагувався від усілякого лайна, яке про мене пишуть в коментах. Ба більше, я, іноді, з великим задоволенням переписуюсь із хейтерами, щоб отримати моральне задоволеня від того, що потикаю їх личком у їхні ж фекалії. Але мені 38 і я не все життя знаходився у «теплій ванні». А на молодих артистів такі речі дійсно дуже сильно впливають. Тому не підрізайте їм крила на злеті своїми недолугими відгуками!
І ще одне. Ситуація із глядацьким голосуванням у фіналі черговий раз довела, що багатомільйонна армія прихильників у ютубі, абсолютно не гарантує такої ж підтримки у офлайні.
Девід Аксельрод. Один з когорти реально сильних вокалістів цього конкурсу. Зміна номеру і образу (прибрали «крилатих» з бек-вокалу і просто візуальна зміна зачіски) пішли на користь. Проте пісня хоч і сильна по вокалу і меседжу (моїй мамі, до речі, дуже сподобалась), але, як і казали судді, аж занадто форматна для конкурсу. Таких пісень на кожному Євробаченні привозять пачками. І вирізнитись з-посеред загалу нею було б важко. Але, навіть попри поразку у фіналі, однозначно для Девіда участь у конкурсі іде в актив, а не в пасив. Як, власне, й усім іншим фіналістам.
KHAYAT. За рік між попереднім відбором і цьогорічним, артист дійсно «наростив м’язи». І в прямому і в переносному сенсі. Був набагато впевненішим. Чогось ще трішки не вистачило для повного щастя і я досі не можу зрозуміти чого. Образ є, вокал чудовий, музика добротна, з харизмою все ок. Можливо не вистачило якогось хіта, який би наспівувала вся країна і який би дозволив кратно розширити аудиторію прихильників. Бо, все ж, творчість Хаята (моя суб’єктивна думка) поки більше тяжіє до нішовості, а не до маскультури.
TVORCHI. Реально круті хлопці. Мені ще до відбору на очі потрапив їх кліп на пісню «Belive». Подумав: «ніфіга собі, у нас в Тернополі «жир» хтось творить». Проте, якщо дехто з артистів значно додав у фіналі, порівняно з пів-фіналом, то у хлопців все відбулось з точністю до навпаки. Чи то перегоріли, чи все ж, дійсно мали місце технічні негаразди. Джефрі після виступу у фіналі поскаржився на відсутність музики у «інейрі» (вушному моніторі). Схожий клопіт був у нього і в пів-фіналі, коли він сказав, що навпаки, музика у «вушному» лунала занадто голосно. Технічні служби СТБ маткобожились, що з інейром все було ок. Творчі казали, що ні. Де правда – поняття не маю. Знаю тільки на 100%, що умисно їх би ніхто не рубав. Ну і, якщо вже максимально відверто, то і на репетиціях у Джефрі були клопоти з вокалом. Маю надію, що відбір стане для хлопців трампліном до вищих щаблів нашого шоубізу. Це буде добре і для них, і для Тернополя!
KRUTЬ. От за кого приємно, то за Марину. Не виграла, але, мені здається, що на ранок після першого пів-фіналу прокинулась знаменитою). Сподіваюсь у неї в «загашнику» є пара-трійка хороших пісень, тому що зараз, після нацвідбору, до неї буде прикута увага і на «шлейфі» успіху у конкурсі можна абсолютно спокійно потрапляти у ротацію на фм-ках. Ну і не розгубити тої безпосередності і простоти у спілкуванні, якою вона підкорила багатьох під час прямих ефірів.
Go-A. Дійсно, «темна конячка» нацвідбору. Вихід з пів-фіналу виглядав закономірним, перемога у фінал – зовсім неочікуваною. Щоб перемогти, Gо-A потрібно було стрибнути вище голови. І вони стрибнули! Видозміна візуального образу пішла в плюс. Але найголовніше – це налаштування на боротьбу. Гурт вийшов на сцену максимально заряджений і сконцентрований. На моніторах у редакторській я бачив крупні плани обличчя солістки. У Каті в очах було написано: «привіт, хлопчики і дівчатка. Мене звати Катя і я вийшла перемагати! І нікуди ви від мене не дінетесь!»
Зал завівся з перших нот і не затихав до кінця пісні. А коли вона закінчилась, я ще довго не міг вступити зі своїм текстом, бо люди в залі, в хорошому сенсі цього слова, «біснувались».25,43% голосів глядачів того вечора було віддано за Gо-A, чисте перше місце з хорошим відривом від Хаята (20,93%) і Круть (19,90%).
Перемогу Gо-A колеги по «цеху» сприйняли по-різному. Хтось вітав, а хтось, як Тарас Тополя, соліст гурту «Антитіла», піддав перемогу гурту нищівній критиці, звинувативши Gо-A у псевдо-етніці. І у текстах, які радше пасують північно-східному сусідові. Думаю, що проблема у «Ванюші». Хоча, якщо добре придивитись до змісту, то той «Ванюша» там якраз у доволі негативному світлі. Що і викликало чергову канонаду від розривів пуканів у країні ведмедів, лаптів і балалайок. В будь-якому разі, перемога Gо-A не залишила нікого байдужим. І це чудово.
Тепер нам залишається дочекатись травня, де наші з’являться у першому пів-фіналі, і тримати кулаки за вихід у фінал.
І наостанок… Кожного року у нас відбувається одна і та ж ситуація. Артист їде на конкурс, а з нього, якщо не переміг, то хоч бери і не вертайся. Масовий «хейт» рулить. Найсмішніше те, що кількість тих, хто хейтить артистів, кратно більша кількості тих, хто відправляв смс-ки )). Колись В.В. Лобановський казав, що люди, які не ходять на стадіони, в принципі, не мають жодного морального права критикувати чи обговорювати футбол. З Євробаченням та ж сама історія. Десятки тисяч людей яким національний відбір був якось пофігу, із задоволенням вихлюпують свій поганий настрій на земляків, в разі, якщо їх місце на конкурсі не настільки високе, як би хотілось конкретно взятому громадянину/громадянці. Возвеличують невдачу до рівня національної ганьби! А через два дні забувають про подію і далі займаються своїми справами. Але той негатив десь зависає у просторі.
Не робіть так. Не будьте, як кажуть у середовищі футбольних фанатів, «глорі-боями», які в разі перемоги – дуже пишаються, а в разі поразки – дуже ганьблять! Стежте за національним відбором, долучайтесь до голосування і підтримуйте наших артистів незалежно від результату їх виступу!
Принаймні, так роблять у цивілізованих суспільствах, на які нам варто б рівнятися.
До зустрічі в ефірі СТБ у травні!
З повагою, ведучий національного відбору на Євробачення, Сергій Притула.

Сергій Притула – офіційна сторінка

Джерело: bestpost.co.ua