Психіатр та депутати про Ківу й “олімпіаду для поVій”: “Ківа – це обличчя української політики”

У нинішньому скликанні Верховної Ради нардеп із фракції ОПЗЖ Ілля Ківа є одним із найодіозніших та найбільш скандальних. “Цензор.НЕТ” поспілкувався із представниками різних фракцій про одне із останніх його висловлювань про Україну.

***

“Якби у світі проводилася Олімпіада для повій, Україна завжди б посідала всі призові місця, і тоді український гімн грав би нескінченно”, – такий коментар залишив у себе під дописом у Фейсбуці народний депутат із фракції “Опозиційна платформа – За життя” Ілля Ківа. У самому пості йшлося про нещодавнє затримання громадянок України в ОАЕ за порушення норм суспільної моралі.

Висловлювання парламентаря так само виходили за рамки цієї ж моралі. І далеко не вперше. То, коментуючи розслідування про незаконні будинки тоді ще народного депутата від “Слуги народу” Олександра Ткаченка, він заявив: “Сука, зарплати в конвертах, повій купують… Країною нашою свої діряві дупи підтерли і вдають, бл#ді, що нічого не відбувається“. Потім записав відео, де нецензурними словами послав українців, які негативно ставляться до декомунізації. У лютому цього року в кулуарах парламенту облаяв журналіста. Наприкінці 2019 в сесійній залі Ради нардепа застукали за дивними маніпуляціями в районі паху після переписки з моделлю. Того ж 2019 року Ківа прийшов до парламенту в масці кіноперсонажа Джокера, а також його застали за переглядом вельми пікантного ролика. В січні 2020 парламентар побився з ветераном АТО в одному з ресторанів столиці. Напередодні 9 травня того ж року нардеп звинуватив “прим’єра” Шмигаля в нацизмі. В травні того ж року Ківа біля стін парламенту нецензурно відповів на запитання про проросійську орієнтацію партії ОПЗЖ. “Ідіот ти. Я зараз покладу депутатське посвідчення і наб’ю тобі #бало”, – сказав тоді Ківа. У вересні 2020 року разом з кумом Путіна Віктором Медведчуком приніс в Раду прапор лукашенківського режиму, який захистив Білорусь “від захоплення і поневолення”. А коментуючи карантин вихідного дня заявив, що “дотримувалися карантину лише боягузи та лохи”.

В принципі, можна було б не звертати увагу на “олімпіаду для повій” та подібні слова й манери, якби не одне “але”: Ківа – народний депутат України, який представляє Верховну Раду як всередині країни, так і зовні. “Цензор.НЕТ” поспілкувався із його колегами про таку поведінку народного обранця та можливі наслідки його дій.

“КОМУ, ЯК НЕ КІВІ, НАЙКРАЩЕ ЗНАТИ ПРО ПОЛІТИЧНИХ ПОВІЙ, З ОГЛЯДУ НА ТЕ, ЯК ВІН ЗМІНЮВАВ ПОЛІТИЧНІ ТАБОРИ”

– Я вважаю таку ситуацію ненормальною, – говорить народний депутат фракції “Батьківщина” Сергій Євтушок, який працює у Комітеті з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи Верховної Ради України. – Це не перше подібне висловлювання Ківи. Раніше уже були прецеденти. Ми на регламентному комітеті обговорювали його висловлювання на адресу журналістів. Скоріше за все, розглянемо і це питання. Якщо подібні слова будуть лунати у Верховній Раді – із парламентської трибуни чи з місця, реагуватимемо чітко. Тоді ми можемо позбавити його права відвідування п’яти пленарних засідань. Якщо за межами парламенту звучать подібні вислови, то тут складніше. Ми не можемо контролювати увесь депутатський корпус. Бо взагалі у нас чимало депутатів, які зловживають свободою слова і роблять не дуже етичні заяви. Пильнувати за ними дуже складно. Тим більше, з точки зору закону це нічим не супроводжується.

В Україні сьогодні відсутній механізм позбавлення депутата мандата. Це більше політична відповідальність. Ківа представляє ОПЗЖ. Я так розумію, отакий у них світогляд партії. Вони взяли собі в команду цю людину. Тут мала б бути реакція керівників фракції ОПЗЖ. Але ми бачимо, що їх подібні речі влаштовують. Виходить, так вони люблять свою рідну країну.

Взагалі Ківа більше пов’язаний із провокативними історіями. Але через це ми усі маємо не зовсім гарний вигляд. Я був у багатьох парламентах світу. Там дотримуються певної культури у всьому: починаючи від ділового дрес-коду, закінчуючи заявами парламентарів. У нас, на жаль, ми бачимо інше. У сесійну залу депутати часто приходять в шортах та сандалях на босу ногу. А це зневага до найголовнішої законодавчої інституції в країні. Ще один момент: йде засідання, а більшість присутніх бігають по залу, перекривають камери, перекрикують виступаючих та головуючих. Я порушу й це питання на засіданні нашого комітету. Ми маємо зафіксувати якусь позицію і з цього приводу. Однак в цілому депутатам потрібно пам’ятати, що поза межами парламенту вони теж ними залишаються.

Ярослав Юрчишин із фракції “Голос” переконаний, що регламентний комітет має ініціювати розгляд цієї ситуації без будь-яких звернень:

– Треба дати жорстку оцінку. Навіть якщо будуть спроби розповідати, що це було не в момент депутатської діяльності. Але депутат є народним представником увесь час. Тому повинен розуміти вагу своїх слів.

Різні парламенти світу по-різному вирішують питання неетичної поведінки депутатів. Здебільшого уже із цим розібралися. Можна було б щось запозичити. Наприклад, разом із присягою підписувати етичний кодекс парламентарів, який дає регламентному комітету ширші повноваження. Або створити службу парламентських приставів – тих, хто контролюють виконання регламенту, мають квазіправоохоронні функії, які дозволяють виводити депутатів із зали за некоректну поведінку.

Варто зазначити, що у Верховній Раді поступово ситуація змінюється на краще. Якщо виносити за дужки таких діячів, як Ілля Ківа, яких можна сприймати, скоріше, як пострадянський атавізм, порівняно із попередніми скликаннями бійок та образ не стало більше. Професійності теж не додалося. Але етична поведінка нардепів потроху покращується. На такі одиниці, як Ківа чи Євген Шевченко зі “Слуги народу” (який дуже часто дозволяє собі образливі висловлювання), або ще деякі депутати, які дозволяють собі сексистські жарти, має бути реакція профільного комітету. Причому незалежно від того, із якої політичної сили порушник. А у нас так виходить: дуже часто звертають увагу на опозиціонерів, а дії провладних залишаються поза увагою. Важливо, щоб не було перекосів. Як на мене, підготовка такого комплексного етичного кодексу дала б суспільству та нашим міжнародним партнерам дуже позитивний сигнал, щоб було зрозуміло: випадки, як-то із Іллею Ківою, це винятки, а не правило. Я дуже сподіваюся, що наша каденція дійде до ухвалення подібного кодексу в тому чи іншому форматі: як додаток до присяги, до регламенту чи як окремий документ. Така пропозиція уже лунала. Наскільки мені відомо, Лабораторія законодавчих ініціатив уже бралася ширше дослідити цю тематику і зробила політичний аналіз, як це реалізовується в інших країнах. Зважаючи на останні події, коли все більше спостерігаються неетичні кроки з боку різних народних депутатів, цю тематику варто було б порушити. Але тут ідеться про довгострокову перспективу. В короткостроковій, як я сказав, має бути жорстка реакція комітету. Хоча, коли Ківа послав журналіста Данила Мокрика, регламентний комітет в цьому нічого не побачив. Прикро, бо йдеться не про індивідуальний випадок, а парламент показує, що він толерує таку поведінку.

А якщо реагувати емоційно, то я б тут відповів: кому, як не Ківі, якнайкраще знати про політичних повій, з огляду на те, як він змінював політичні табори впродовж своєї недовгої тут кар’єри.

Олексій Гончаренко із фракції “Європейська Солідарність” радить виборцям не обирати таких депутатів, як Ківа:

– Я думаю, половина виборців ОПЗЖ – це жінки. От мені цікаво, як вони реагують на подібне ставлення до себе.

Така поведінка Ківи б’є по іміджу країни. Правда, треба визнати, що у кожному парламенті світу є свої фріки. Але відповідальність може бути лише політичною. Тому що у нас існує свобода слова, яку гарантує Конституція. Тут також є вичерпний перелік підстав для позбавлення повноважень народного депутата.

Наприклад, кілька років тому під час виступу Зеленський сказав, що Україна нагадує актрису із “німецьких фільмів”. Але він тоді був не політиком, не мав стосунків до управління держави. Артист, за великим рахунком, може собі дозволити говорити що завгодно і робити, що хоче. А Ківа – політик, який представляє конкретну партію. Він не мажоритарник. Але у нас питання в тому, що політична сила, за списком якої він пройшов до Верховної Ради, входить у трійку лідерів у рейтингу партій, але ніяк від нього не відмежовується. Якщо вони мовчать, виходить, усі члени ОПЗЖ притримуються таких поглядів. Я б на це звернув увагу. А це уже страшно.

“У РОСІЇ ЗАЛЮБКИ СКОРИСТАЮТЬСЯ ТАКИМИ ВИСЛОВЛЮВАННЯМИ КІВИ”

У провладній фракції “Слуга народу” також обурені через таке висловлювання нардепа із ОПЗЖ.

– Регламентний комітет повинен розглянути поведінку Ківи. Потрібно вживати заходи, – наголошує Микита Потураєв. – На мою думку, депутат із точки зору як закону, так і морально-етичних норм не має ніякого права паплюжить країну, представником якої він є. Коли народний депутат України опускається до подібних висловів, то це ганьбить і парламентаризм, і депутатський корпус, і країну загалом. Слова Ківи свідчать про неповагу до власної держави, народу, який його обрав. Ти можеш не погоджуватися із політикою влади, правлячої партії, але тут ідеться про країну та українське суспільство.

Чи буде реакція на міжнародній арені? Офіційно ні. Можливо, у Росії залюбки скористаються такими висловлюваннями і говоритимуть: “От бачите, навіть самі народні депутати України таке кажуть про власну державу!” Але у цивілізованих країнах навряд відреагують.

– Я свого часу професійно займався питаннями притягнення до відповідальності депутата за його висловлювання, – розказує Олександр Качура. – Згідно з регламентом, депутат несе відповідальність тільки за те, що відбувається в сесійній залі та робочих органах Верховної Ради. Те, що він пише у соціальних мережах – чисто етичне питання. Комітет може давати оцінку цьому, але це не буде напряму передбачати позбавлення права на перебування на пленарних засіданнях. Навіть коли такі прецеденти мали місце – коли з трибуни лунали такі слова, за які можна було б притягати до відповідальності, комітет чомусь ці випадки не розглядав. Якщо висловлюватися коректно, колеги це питання не зовсім дослідили та не хотіли брати на себе політичну відповідальність, щоб обмежувати чиєсь перебування у сесійній залі.

Насамперед, висновки повинні зробити партія, від якої обирався депутат, та виборці. Більше ніякі інструменти не працюють. У першому випадку можуть бути якісь внутрішньопартійні стягнення, засудження чи щось подібне. У другому – людям потрібно дивитися на виборах, за кого вони голосують. Все. Бо імперативного мандату у нас немає. Коли матимемо можливість відкликати народного депутата, тоді інша річ. Ми якраз із Стефанчуком займаємося цим питанням і, як варіант, розглядаємо таку ідею: за подібні систематичні висловлювання, які можуть дискредитувати інституцію, за народною ініціативою (і у разі, якщо вона матиме підтримку) парламентаря можна буде відкликати.

Із моральної точки зору такі вислови, як робить Ківа, неприпустимі, неетичні та дискредитують парламент і Конституцію. Якби так висловлювалась приватна особа – її право. Але коли йдеться про представницький мандат, так не має бути. Тому що депутата можуть читати усі, в тому числі наші міжнародні партнери, а також російська пропаганда, яка буде його цитувати. Це ненормально.

***

На момент виходу матеріалу “Цензор.НЕТ“ не вдалося взяти коментар у народних депутатів із фракції ОПЗЖ.

“КІВА – ЦЕ ОБЛИЧЧЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЛІТИКИ”

“Цензор.НЕТ” звернувся до Президента Асоціації психіатрів України Семена Глузмана, щоб він прокоментував поведінку та вислови Іллі Ківи:

– Зрозуміло, що такі висловлювання є образливими. Я так скажу: Ківа – це обличчя української політики. Завтра він може бути в іншій партії, якщо його візьмуть. Йому ж усе одно. Він – психічно здорова людина. Коли були певні питання по психіатрії, то їх порушували для того, щоб уникнути кримінальної відповідальності (Ківу підозрювали у вимаганні хабаря, але він отримав лише штраф, як з’ясували журналісти, з огляду на довідку з психіатричної лікарні про інвалідність. – О.М.). Він – гравець, тому так і поводиться.

Чому ми таких обираємо на виборах? Тому що, по-перше, досі залишаємося інфантильним та довірливим народом. По-друге, система виборів влаштована таким чином, щоб голосувати саме за таких кандидатів.

Ольга Москалюк, “Цензор.НЕТ”

Джерело: akcent.info