Це зрада! Українці розчаровані: Меркель підставила. Зеленський не чекав-Путін починає торги. Країна гуде
Візит Меркель до Москви прокоментував політолог Володимир Фесенко. Ніяких сенсацій не сталося, як і очікувалося (у всякому разі мною).
Судячи з публічних висловлювань Путіна і під час зустрічі з Меркель, і за повідомленням прес-служби Кремля про телефонну розмову між Путіним і Макрона, особливих зрушень у переговорах по Донбасу очікувати не доводиться.
Що стосується переговорів про продовження транзиту російського газу через територію України, то Путін явно починає торги.
В обмін на продовження використання української труби (швидше за все в мінімальних обсягах – близько 40 млрд кубів), він вимагає від Німеччини і Європи довгострокових контрактів на закупівлю російського газу.
Нам також треба визначатися зі своєю переговорною тактикою по газовій темі – і в переговорах з Росією, і з європейськими партнерами.
Щодо майбутнього візиту Меркель до Києва.
Я і до її візиту в Москву нічого особливого не чекав, і така моя оцінка зараз тільки посилилася. Ніяких «неприємних сюрпризів» від візиту Меркель я не очікую.
Неприємним буде (точніше, вже є) тільки одне – фрау Меркель приїжджає не 23 і не 24 серпня (в значимі для нас дні), а 22 серпня.
Начебто і жест поваги по відношенню до України і Президенту Зеленському, і рівень участі Німеччини в Кримській платформі буде високим (міністр закордонних справ), але при цьому занадто очевидно небажання дратувати Путіна і прагнення зберігати з ним прагматичні взаємовигідні відносини. І справа тут не тільки в Меркель. Це опортуністична подвійність зовнішньої політики Німеччини в стосунках з Росією і Україною. Вона була і раніше, зберігається зараз, і напевно буде проявлятися і далі. Це не привід для образ і підозр. Просто на це завжди треба робити поправку в наших зовнішньополітичних діях.
Політолог Костянтин Єлісєєв пише, що лічені дні залишаються до прибуття канцлера Меркель в Україну, яка перед Києвом відвідала Москву.
Крок вірний з точки зору інтересів Берліна. Водночас надзвичайно небезпечний з перспектив Києва. Банковій треба готуватися до нових реалій. Тепер навіть тактика “зазирнути в очі” не спрацює, Путін свої очі просто відводитиме чи закатуватиме.
Діалог з Росією переважає в переліку пріоритетів Берліна, який фактично вказує напрям для інших і ще раз наголошує, що ініціатива Меркель-Макрона щодо відновлення контактів з Кремлем знаходиться на столі.
Натомість, місце України в цьому переліку продовжує невпинно просідати. Чи вдасться перебити це “просідання” кримською платформою чи самітом леді і джентльменів – питання риторичне. Теми Навального, Афганістану, Сирії та Лівії немов свідомо підсилюються з тим, щоб інше, включно з Україною, пішло на другий план. Натомість і після двох років “нових підходів” Банкова так і не вийшла на виграшну формулу, яка б дозволяла тримати м’яч відповідальності за мирне врегулювання завжди на полі Кремля.
Після вояжу Меркель до Москви Північний потік 2 можна вважати завершеною історією, у якій Кремль отримав те, що бажав.
Навряд чи візит до Вашингтону щось змінить. Під час спільної пресконференції довгожитель білокам’яної не приховував очікувань, що ось-ось і в темі ПП2 ролі також зміняться: тепер Москва виставлятиме ціну, якою, очевидно, будуть вимоги політичних поступок із боку Києва у врегулюванні ситуації на Донбасі, якщо Україна прагне безпечного та стабільного газопостачання і транзиту.
Як підсумок: з московським багажем, відмовою Меркель взяти участь у заходах із нагоди 30-ї річниці незалежності і саміту Кримської платформи її візит в Україну навряд чи матиме додану вартість для нас. Не таким в Україні хотіли бачити завершення кар‘єри політика, авторитет і повага до якого колись зашкалювали серед українців.
Джерело: korupciya.com