Сергій Марченко: “І про героїв спорту. Розумієте, сама постановка питання: не чіпайте наших славетних спортсменів, бо вони піт і кров проливають за Україну – глибоко ущербна і потребує прояснення деталей”.
І про героїв спорту. Розумієте, сама постановка питання: не чіпайте наших славетних спортсменів, бо вони піт і кров проливають за Україну – глибоко ущербна і потребує прояснення деталей.
Перше. Ніхто не проливає піт і кров за Україну на спортивних змаганнях. Піт і кров за країну проливають в окопах. Ті хлопці не такі помітні. В них немає #Інстаграм і піар-менеджера, який розкаже, як вони люблять Україну. Але крім них, кров за Україну ніхто не ллє. Це факт і від цього треба відштовхуватися.
Друге. Піт і кров професійні спортсмени ллють, це правда. Але не за Україну, мир у всьому світі, або Нельсона Манделу. Професійні спортсмени дійсно дуже багато працюють, ризикуючи своїм здоров’ям. Але роблять це не для нас із вами, а для своєї сім’ї, дітей, щоб купити нову машину, квартиру, вкласти гроші у бізнес. Так, є спортсмени, як Роман Зозуля, які допомагають армії, волонтерять, донатять на суспільно важливі проєкти. Але, на жаль, це скоріше, виключення, ніж правило.
Третє. Професійний спорт – така ж робота, як касир, програміст, водій, менеджер з продажів. Коли ви кажете, що спортсмени – герої, ви принижуєте цим і себе самих і тих людей, що так само, як спортсмени, працюють для України щодня у шахтах, на шкідливих виробництвах. І теж ллють піт і кров. Тільки цього ніхто не бачить. Не можна героїзувати якусь професію просто тому, що вона помітна і престижна, розумієте? Давайте не створювати собі кумирів із людей із достатньо посередніми моральними якостями, яких ми взагалі не знаємо. Воно вилізе боком.
На фото герой спорту Усік приїхав боксувати в Москву, щоб ̶з̶а̶р̶о̶б̶и̶т̶и̶ ̶б̶і̶л̶ь̶ш̶е̶ ̶б̶а̶б̶л̶а̶ прославити Україну.
За матеріалами Сергій Марченко