Адвокат диявола! Ахметов в істериці: їх розкрили, Зеленський не чекав – у відставку! Деолігархізація почалась
15 березня Антимонопольний комітет України на офіційному веб-сайті опублікував інформаційне повідомлення під назвою «Що не так із заявами щодо «вугілля ДТЕК» до Антимонопольного комітету». У ньому він пояснив, чому не приймає до розгляду звернення громадських організацій і побутових споживачів щодо штучного створення дефіциту електроенергії цієї зими компаніями групи «ДТЕК» олігарха Ріната Ахметова.
Посилаючись на свої повноваження, АМКУ зазначив, що звернення розглядаються лише у тому разі, якщо відповідають установленим критеріям. А в тих зверненнях, що надійшли, «відсутній причинно-наслідковий зв’язок» між тарифом у платіжках побутових споживачів і створенням штучного дефіциту.
Про це пишуть фахівчиня з питань антимонопольної діяльності платформи «Ліга антитраст» Тетяна Симоненко, керівниця напрямку адвокатування комунікаційної платформи «Ліга антитрасту» Галина Верцімаха та фахівчиня з конкуренційного права та M&A «Ліги антитрасту», Олена Поканєвич у статті “АМКУ – адвокат диявола”.
Виходить, що всім, окрім АМКУ, відомо, що кожен громадянин оплачує у ціні всіх товарів підвищену вартість електроенергії, яка зросла через дії монополіста. Навіть сам АМКУ це визнавав і писав про це кілька місяців тому. Але сьогодні позиція відомства щодо бізнесу найвпливовішого олігарха країни кардинально змінилася.
Також АМКУ повідомив, що проведе розслідування фактів, викладених у заявах/зверненнях, які надійшли з аналогічних питань, за власною ініціативою. Що це за заяви, які стали підставою для початку розслідування, в Антимонопольному комітеті не повідомляють. Тобто які факти про можливе порушення конкурентного законодавства має АМКУ, громадськості невідомо і, швидше за все, не буде відомо. Бо, як правило, Комітет закриває таку інформацію таємницею службової інформації. Але останні тенденції показують, що власна ініціатива АМКУ — це необмежене в часі розслідування, результат якого, найшвидше, загубиться і забудеться із плином років. Адже дуже просто «продати» розслідування, в якому відсутні потерпілі, що можуть впливати на процес розслідування, надавати інформацію тощо.
От вам і підхід АМКУ до заяв, які надходять до нього, і формування практики. Відомство поставило всіх перед фактом, що прийматиме до розгляду лише ті заяви і звернення, де викладено повний фактаж і заявник фактично самостійно, замість АМКУ, провів розслідування та довів повністю факт порушення. І навіть якщо це зроблено, то заяви від споживачів усе одно не прийматимуть, бо Комітет не визнає їхніх прав в антимонопольному процесі.
Виключаючи з антимонопольного процесу споживачів, які зазвичай є найбільшою рушійною силою та з якими найскладніше домовитися через їхню чисельність і відсутність у них політичної зацікавленості, АМКУ створює «вдячне» середовище для кулуарного поховання справ, прямо заявляючи про безправність тих, хто найбільше відчуває на власному гаманці результати порушень.
Це прямо суперечить і Закону «Про захист економічної конкуренції», в якому сказано, що захист інтересів суб’єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюється органами Антимонопольного комітету України, і Закону «Про Антимонопольний комітет України», який визначає, що АМКУ будує свою діяльність на принципі «захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів».
Ба більше, подавши такий прозорий і зрозумілий меседж для всіх: «Не звертайтеся до АМКУ, тут вам не раді та допомагати не збираються», — відомство намагається знизити увагу суспільства до його роботи та виключити будь-який вплив населення на антимонопольний порядок денний.
Прикро, але висновок очевидний: за нинішнього складу та керівництва АМКУ цивілізована демонополізація руками конкурентного відомства неможлива, і цьому не допоможуть жодні реформи. Без повного оновлення складу АМКУ з принциповими професіоналами на чолі не буде активізації ні в напрямі демонополізації, ні в напрямі деолігархізації та зменшення політичного й економічного впливу монополістів на державну політику.
Якщо керівництво відомства не хоче працювати та сваритися з олігархами і впливовими монополістами, воно має заявити про свою відставку. Адже за його боягузтво, непрофесіоналізм і ледачість платимо всі ми. І не лише грошима, а й майбутнім країни.
Джерело: korupciya.com