Щ0йно з фр0нtу! Місто назвалu: ЗСУ пішлu на nрол0m – влаштувалu вор0rу nеkл0, фант@стuчнuй nр0рuв!
Військовий експерт Євген Дикий вважає, що головним ключем до успішного розвитку контрнаступу ЗСУ є деокупація Мелітополя.
“Зараз не варто говорити про деокупацію Севастополя. Ключовим містом, після деокупації якого, можна буде називати наш контрнаступ успішним, є Мелітополь. Оскільки, якщо наш контрнаступ закінчиться хоча б в Мелітополі, це буде однією історію. Якщо на тому самому місці, де ми зараз, зовсім інша. Наразі наші хлопці та дівчата виконують дуже важку роботу. Саме зараз йде послідовний та методичний розбір першої лінії оборони окупантів. Я вважаю, що нам все-таки вдасться найближчим часом прорвати першу лінію оборони окупантів й вийти на другу лінію”, – пояснив Дикий в етері телеканалу “Еспресо”.
Своєю чергою ветеран АТО та колишній командир штурмової роти у батальйоні “Айдар”Євген Дикий вирішив провести паралель даного наступу з Харківською офензивою. Він зазначив, що зрештою вона якраз згладила проблемний початок Херсонського наступу. Політично, інформаційно і навіть у військовому сенсі вона перекрила проблеми, що виникли в перші три дні Херсонського наступу [наприкінці серпня 2022 року].
Харківська офензива після цього дала можливість виграти час на Херсонщині і перейти до зовсім іншої тактики видавлювання звідти ворога. От сумарно воно в результаті вийшло все дуже красиво.
Чого ж ми такого не бачимо на Запоріжжі? Експерт відповів на це також.
З одної простої причини: в нашого нинішнього наступу є один базовий недолік, з яким нічого неможливо вдіяти.
Цей наш наступ очікуваний. Ніяк не можна було приховати, що ми місяцями готуємося до наступу. Причому саме на цьому напрямку.
Напрямків для потенційного початку наступу не так багато. Ось у чому проблема. Достатньо подивитися на карту, щоб зрозуміти, що варіантів дуже мало.
І окупанти так само вміють дивитися на карту. Торік Харківщина стала для них несподіванкою, але це проблема орків. Чому вони настільки нас тоді недооцінювали, що всерйоз вважали, що ми здатні наступати тільки десь в одному місці, а не в двох? Ну, на жаль, вони тепер нас оцінюють абсолютно по-іншому.
І от рівно стільки місяців, скільки ми готувались до цього наступу, вони (росіяни) готувалися його відбивати. Оце якраз нагадує не Харківську офензиву – це якраз нагадує Херсонщину.
Там, де можна на Донбасі просуватися, – ми це робимо. Наприклад, довкола Бахмута. Але умови забудованої агломерації дуже обмежують.
Де ще? Є ще лінія Сватове-Кремінна, об яку наші б’ються вже не перший місяць.
І є Запоріжжя, яке, власне, стратегічно найцінніше. Тому що якщо вдасться прорвати оборону росіян там, то це відрізає для них сухопутне сполучення з Кримом. Тоді окупована територія перестає бути суцільною, а ділиться на два різних шматки. Для нас це стратегічно важливо.
Все ці речі – азбучні. І, звичайно, росіяни так само це розуміли, як і ми.
Єдиний варіант, де ми могли б зробити сюрприз – це якби ми не бились об лінію Сватове-Кремінна, а просто обійшли б її через бєлгородську область росії і вийшли б їм у тили.
Тоді там би так звана “ЛНР” припинила б існувати за кілька днів буквально.
Але тут виникає нюанс: а нам це заборонено! Нам союзники, забороняють переходити кордон Російської Федерації.
Варто звернути увагу, що контрнаступ не буде відбуватися так, що виходить Валерій Залужний, запускає три зелених ракети, і мільйон солдат роблять крок уперед. Ні. Це наступ, який дуже поступово, навіть дуже акуратно розгортається. Чесно кажучи, те, що я поки бачу, мені подобається.
Для наступу сили задіюються дуже поступово. Одночасно по, можливо, навіть десятках точок фронту кидаються в бій штурмові роти. І там, звідки з’являється повідомлення, що оборона ворога трошки дала слабину, – туди вже кидаються сили батальйонного рівня.
Такого, щоб десь була повністю бригада задіяна в одній точці, я взагалі ще поки не спостерігав.
Тобто сили використовуються поки дуже економно. Задіяно далеко-далеко не половину сил, що підготовлені для цього наступу.
Фактично, йде перше промацування, де російська оборона дасть найбільшу слабину. Як у приказці – “де тонко, там і рветься”.
Як тільки десь виявляється, що їхня оборона дуже міцна, ми відкочуємось. В іншому місці вона дала слабину – там дуже швидко з’являються резерви.
Тобто це абсолютно інший рівень планування, ніж те, що ми бачили на Херсонщині минулого року, – зазначив експерт.