“У моєї дружини стався інсульт…”. Тільки що Луценко повідомив українцям печальну новину
Колишній генеральний прокурор України Юрій Луценко в інтерв’ю “Буквам”, яке вийшло 14 липня, розповів, що в його дружини, колишньої народної депутатки Ірини Луценко, був інсульт.
Він не уточнив, коли це сталося. Але з контексту можна зробити висновок, що 2019 року, коли Луценко вирішила здати депутатський мандат. Пише repost.biz.ua
“Моя дружина склала мандат. У неї була серйозна проблема зі здоров’ям, якщо вже так відверто говорити. Вона отримала інсульт. Слава богу, встигли довезти до лікарні через ці затори”, – розповів Луценко.
Колишній генпрокурор заявив, що його дружині було складно працювати у Верховній Раді нинішнього скликання, оскільки монобільшість не підтримувала її ініціатив.
“Ірина – перфекціоніст. Вона десь до четвертої-п’ятої ранку читала проєкти законів, які мала доповідати, і масу аналітики, яка із цим зв’язана. І вона просто вбивала себе тим, що брала так близько до серця те, що відбувається. [Пам’ятаю:] укотре приходить в істериці – я не знаю, три дні просто не спить, бо на екологічному комітеті, куди вона записалася, завалили дуже потрібний закон, який екологічні активісти пробивають кілька десятків років. Я кажу: “Іро, ти ж розумієш, що ти – Луценко, і ніхто зі “Слуг народу” тебе не підтримає”. Вона мені каже: “Розумієш, вони слова мені не дали, поводяться по-хамськи”. І вона не могла від цього заспокоїтися: “Це ж не мені треба, це ж державі треба”, – сказав Луценко.
Після цього, за його словами, було ухвалено рішення, що Луценко треба піти з Ради.
“Ми прийняли рішення, що перебування в цьому парламенті її просто добиває. Ще й надто, скажу відверто. Зараз вона щаслива, що її там немає. Тому що уявити себе в центрі цього низькопробного шоу неможливо. Ще одна річ. Ірина сказала: “Я солдат, я буду викладатися на 100, а коли я захворіла, я не можу викладатися. Нехай замість мене буде солдат, яким є [Володимир] В’ятрович”, – розповів Луценко.
Ірина Луценко була депутаткою Верховної Ради VII, VIII і IX скликань. У парламент IX скликання її обрали за списками “Європейської солідарності” (№15).