Розмовляла сьогодні з небайдужою людиною з освітньої галузі. немає школи – немає села ?
Розмовляла сьогодні з небайдужою людиною з освітньої галузі. Зачепили тему старшої профільної школи:
– Іванка, ти ж розумієш, що це не штамп і не міф: немає школи – немає села?
– А ти ж розумієш, що в цих малокомплектних сільських школах нема освіти? Діти в старших класах її не отримують? Школа з табличкою є, вчителі з зарплатою є, а діти – просто ресурс, щоб у цих дорослих була зарплата і робоче місце?
Чому суспільству Ок неякісна освіта (часто повна її відсутність)? Чому батьки готові приносити в жертву своїх дітей, які не мають повноцінного навчання, щоб в сусідки-вчительки була зарплата і робота під домом?
І лише меншість сільських батьків самі возять дітей в кращі більші школи в інших населених пунктах чи відправляють заради освіти жити до родичів.
Нема роботи – нема села, а не нема школи – нема села. Якщо в селі школа – єдиний роботодавець, усвідомте правду: вчителі мають зарплату ціною гіршої освіти дітей, ніж вони мали б в опорній школі. Це об’єктивні дані, які щорічно підтверджує ЗНО і підтвердила PISA-2018: учні сільських малокомплектних шкіл відстають від учнів міських шкіл на 2 роки навчання. Наче вони на 2 роки менше ходили в школу.
Ще раз: це складний вибір, який торкається доль багатьох людей. Але я все намагаюся зрозуміти: чому в Україні охочіше вибирають зберегти формальне робоче місце дорослим, забираючи право на якісну освіту у дітей…
автор посту Ivanna Kobernik