Росіяни збирають ще одне угруповання на кордоні з Україною: яка ситуація на Харківщині — репортаж
Нова атака росіян у Харківській області викликає відчуття дежавю зими 2022 року.
Нещодавно президент Володимир Зеленський повідомив, що російські війська збирають нове угруповання біля кордону з Україною – за 90 кілометрів від Харкова. На жаль, вдарити превентивно по цих силах ми досі не можемо через заборону союзників на використання західної зброї по території Росії. Тим часом і українські, і російські джерела повідомляють, що наступ росіян на Харківщині вдалося зупинити. ЗСУ готуються контратакувати, повідомив цього тижня Генштаб.
Про те, як реально складається зараз ситуація на Харківщині, та про ще один фронт, який хочуть там відкрити московити, йдеться у репортажі з передової в ТСН.Тиждень.
Російський наступ на Харківщині захлинувся, попри проблеми та помилки, яких припустилися українські оборонці в перші дні відбиття атаки окупантів. Але зараз треба добряче проаналізувати ці помилки, щоб уникнути їхнього повторення на Сумщині, де окупанти хочуть повторити свій локальний бліц-криг.
Дежавю 2022 року
Нова атака на Харківщину викликає відчуття дежавю зими 2022 року. Росіяни думали, що для них це буде легкою прогулянкою – пішки аж до Вовчанська, а то й до Харкова. Вони знали, де їм треба обходити мінні поля. Знали, скільки нам потрібно часу, щоб зібрати жменьку боєздатних підрозділів та назвати їх резервом. І напевно знали, що в нас обмаль бійців у нашвидкуруч викопаних окопах, а цивільні будівельники не горять бажанням будувати під вогнем оборонні споруди.
На відстані кількох кілометрів видніються “зуби дракона”, звалені край дороги. Закономірно виникають всього два запитання: “Чому вони тут, а не там? І хто має за це відповісти?”.
Але так само, як в 2022 році, окупанти знову прорахувались. Вони планували за два дні захопити Вовчанськ та Липці, створивши чималий плацдарм, з якого можна було б рухатися на Харків. Але план “Вовчанськ і Липці за два дні” не спрацював. І зараз українські військові вважають, що сил у ворога для повноцінного наступу немає.
Наступ чи маневр?
Командир батареї Сергій вважає, що росіяни затіяли маневр, а не повноцінний наступ.
“У нас лінія [фронту] дуже велика. Чим більше вони таких осередків створять, тим нам буде важче. Бо ми вимушені перекидати резерв”, – пояснює він.
Утім противник нав’язав нам створення поруч з містом-мільйонником ще одного фронту. Він поки що сформувався навколо двох ділянок української території – там, де росіяни просунулись лише на кілька кілометрів. Але плани в них явно масштабніші. Попри шалені втрати, – вісім до одного, – вони намагаються на цих двох ділянках закріпитися та з’єднатися в один плацдарм – явно для наступу. Проте, наші військові обіцяють вибити окупантів найближчим часом.
“Ми вже перехопили ініціативу, але вони будуть пробувати до тих пір, поки вони не зрозуміють, що в них нічого не вийде. Максимум до місяця часу, і вони будуть вигнані за кордон”, – запевняє Євген Гризоглазов, командир батальйону 92-ї бригади.
92-а бригада, яку перекинули на захист Харкова, швидко зайняла позиції і не пустила ворога до Липців.
Заступник командира батальйону 92-ої бригади Олександр підтверджує, що ситуація зараз контрольована – все під вогневим контролем, тільки-но противник піднімає голову, одразу у нього “летить”.
Ситуація у Вовчанську
У Вовчанську, неймовірними зусиллями, українські підрозділи вже майже два тижні утримують лінію фронту по річці Вовча. Точаться запеклі бої.
“Дуже маневрена війна. Дуже маневрені бої. Сили складали іноді такий слоєний пиріг. Одна будівля наша, інша – за противником”, – розповідає Богдан, снайпер підрозділу ДПСУ “Дозор”.
В окупованій частині Вовчанська росіяни прикриваються цивільними, як живим щитом. І, так само, як на початку війни, без жодної причини влаштовують розстріли.
Українські аеророзвідники бачать їхні тіла. На вулицях. Просто неба. На початку російського наступу ми отримали від них відео, на якому тіло людини в інвалідному кріслі біля Вовчанської лікарні. Виявилось, що це сімдесятирічна жінка, свідком розстрілу якої став її чоловік. Старого вдалось евакуювати.
Заборона для західної зброї
Моральний тягар за смерті цивільних українців, ймовірно, лежить і на близьких друзях України, які обмежили використання своєї зброї. Плануючи атаку на півночі Харківської області, ворог знав, що може, практично не ховаючись від української розвідки, створити ударний кулак. Лише по одній причині. Українці не мали права бити західною зброєю по російській території.
Заборона на використання американської та й європейської зброї по російській території призвела до того, що Україна не змогла ефективно побудувати укріплення на кордоні. Росія просто знищувала будівельників з глибини своєї території, а Україна не могла відповісти. Та тут, на деяких ділянках в Харківській області, вдалось впоратись з цією ситуацією, але не за рахунок нової західної, а старої, радянської, музейної, зброї.
Відсіч “музейними” гарматами
На озброєнні українських захисників – гармата Д-44, калібром 85 міліметрів. Напевно, це найменший калібр української ствольної артилерії. Командир гармати з позивним “Арчі” повідомив, що ця зброя 1948 чи 1952 року випуску.
Найнебезпечніший ворог для артилерії це безпілотники. Тому в режимі 24 на 7 небо над гарматою моніториться сканером.
Щойно розпочався так званий “снарядний голод”, в штурмових батальйонах 92-ї бригади створили кілька батарей таких гармат, і вони реально допомогли. Старих снарядів для “музейних експонатів” поки що вистачає.
“За дві доби одна зміна випускала 150 снарядів”, – зауважив Сергій Степанов, командир гармати Д-44.
Відтепер дев’яносто друга взяла під контроль цілу смугу вздовж російського кордону і ось такими музейними гарматами намагається не дати агресорам прорватися до Харківської області в інших точках.
“Від самого початку я нічого не приховував, я відверто сказав, що ми працюємо по їхній території”, – чесно говорить Богдан Коба, командир батареї Д-44.
Ворога намагаються стримати і з повітря. Аеророзвідники першого штурмового батальйону 92-ої бригади постійно моніторять кордон. І коли бачать військові цілі в прикордонні, негайно завдають удар.
“Ми робимо так, щоб ворог не накопичував сили у вигляді піхоти. Щоб ворог не накопичував сили у вигляді засобів ураження і артилерії”, – пояснив Іван, РУБПАК 1-ого батальйону. 92-ої бригади.
Цього ранку українські бійці встигли знищити дві ворожі гаубиці “Гіацинт-Б”, транспорт з піхотою та приховану позицію на кордоні.
Оборонні споруди
Як тільки 92-а бригада стала на кордоні в Харківщині, тут почали активно будувати оборонні споруди. Хлопці кажуть, два тижні тому тут цих окопів не бачили.
Тепер тут – надійні перекриття, пів метра бетону над головою. Окопи в людський зріст, обладнані сітками, широкі – хоч конями можна їздити. А далі бетонні капсули з броньованими дверима. Нібито ця капсула може витримати пряме влучання снаряду. І навіть не одного.
Але є проблема. Довжина такої ділянки наразі лише кілька сотень метрів. Але так має виглядати увесь український кордон, уся лінія оборони.
На жаль, на інших ділянках в Харківській області ми такого не побачили. Ворог буде їх обходити там, де такі “лінії Маннергейма” і “лінії Мажино” існують лише на папері.
Росіяни домінують в повітрі і накопичують КАБи, якими тероризують Харків. І готові ними перемолоти зроблені нашвидкуруч земляні споруди. Задача для тих, хто керує обороною в Харківській та Сумській області – максимально швидко трансформувати паперові плани в залізобетонні укріплення. Завдання для влади – переконати партнерів надати ППО та дозволити без обмежень бити західною зброєю по ворогу. Тільки так ми повернемо собі свій кордон.