ОЛЬГА ПОДЯКУВАЛА ПОДРУГАМ ЗА ПОРАДИ, АЛЕ ЇЙ ПОТРІБЕН БУВ ЯКИЙСЬ ДІЄВИЙ СПОСІБ. ТОМУ ПЕРШ ЗА ВСЕ ВОНА ПІШЛА ДО БАБКИ. ЗНАХАРКА ПОДИВИЛАСЯ НА ФОТОГРАФІЮ ЧОЛОВІКА І РОЗЛУЧНИЦІ, РОЗКЛАЛА КАРТИ І ПООБІЦЯЛА ЙОГО ПОВЕРНУТИ ЧЕРЕЗ ДВА ТИЖНІ. ПОТІМ ПРИВ’ЯЗАЛА ДО ЗАП’ЯСТЯ ОЛІ ЧЕРВОНУ НИТКУ І ВЗЯЛА ЗА СВОЇ ПОСЛУГИ ПОЛОВИНУ ЇЇ ЗАРПЛАТИ. ЧОЛОВІК НЕ ПОВЕРНУВСЯ

Оля і Олег прожили разом майже двадцять років. Жили спокійним розміреним життям. У вихідні їздили на дачу, в будні дні він пилососив квартиру, а вона готувала борщі. І раптом така новина!

«Олю, пробач! Я йду від тебе. Організацією розлучення займуся пізніше. А поки поживу окремо. Я зустрів іншу жінку і так буде краще для нас». Яка важка записка. Такі прості слова, а повністю позбавляють майбутнього їх сім’ю.

Звичайно, в свої тридцять сім Оля прекрасно зрозуміла, як тільки у Олега з’явилася молоденька пасія він крутив з нею “кохання” на очах у всього офісу. Жінка не робила з цього проблеми. Всяке буває. Можливо це криза певного віку.

«Турботливі» друзі продовжували підливати масла у вогонь. Кілька разів Оля отримувала фото свого чоловіка і його пасії. Але продовжувала мовчати. А тут така записка!

Оля не очікувала, що Олег зможе так просто перекреслити їх спільне життя і покинути. Добре, що їх спільна дочка зараз поїхала з друзями на море і не знала, що відбувається в особистому житті батьків. Олі так не вистачало її підтримки, але в той же час вона не наважувалася поділитися своїми труднощами з дочкою.

Зате жінка вирішила вилити свою “правду” між подругами. Зібрала жіночий консиліум і винесла на загальний огляд своє життя. Світлана порадила схуднути і забути чоловіка. Анна запропонувала піти до бабки і повернути “блудного сина” в родину. Даша взагалі наполягала знайти собі нового чоловіка.

Люда дуже довго мовчала, а потім нахилилася над вухом Олі і прошепотіла:

– Продовжуй жити, як і жила! Так легше…

– Не можу я так жити! Мені дуже важко! – заперечила Оля.

– Але ти повинна! Тоді все мине. Це я тобі кажу з висоти своїх двох розлучень. Просто прибирай в квартирі, готуй їсти, читай книги.

– Але для кого я буду готувати його улюблені супи, якщо ніхто не буде їх їсти … – заплакала Оля.

– Для мене готуй! Я їстиму! Щовечора буду приходити і їсти! Чесне слово!

Ольга подякувала подругам за поради, але їй потрібен був якийсь дієвий спосіб. Тому перш за все вона пішла до бабки. Знахарка подивилася на фотографію чоловіка і розлучниці, розклала карти і пообіцяла його повернути через два тижні. Потім прив’язала до зап’ястя Олі червону нитку і взяла за свої послуги половину її зарплати.

Чоловік не повернувся. Ні через два тижні, ні через три. Від відчаю Оля почала заїдати своє “існування” тістечками, які тепер постійно водилися у неї в холодильнику. Ще через тиждень Оля стала на вагу і зрозуміла, що так більше жити не можна. За останній час вона поправилась на п’ять кілограм і це ніяк не додавало їй респектабельного вигляду.

Вона влаштувала генеральне прибирання в будинку. Відполірувала всі меблі, витерла пилюку і пересадила вазони. У квартирі стало дуже затишно і красиво. Паралельно Оля записалася на танці, так як наслідки нічних заїдань треба було якось усувати.

Щодня вона готувала новий суп, який колись любив її чоловік. Вечорами до неї забігали подруги і радісно спустошували каструлі. Коли вони йшли, Оля сідала дивитися дуже цікавий серіал. Про «Гру престолів» вона дуже багато чула, але ніяк не могла з Олегом сісти і разом подивитися. Завжди невідкладні справи якісь… А тепер із задоволенням насолоджувалася сучасним серіалом.

Раптом в один день в дверному замку повернувся ключ. Олег зайшов у квартиру і відразу ж натрапив на чисту прибрану квартиру, приємний запах улюбленого зеленого борщу і спокійну дружину, яка перед екраном ноутбука дивилася серіал.

– Олюню, я це … речі прийшов забрати. Там ще залишилися … – пробормотав він.

– Так звичайно! Я вже склала все. – спокійно відповіла Оля і дістала з шафи стопочки накрохмалених сорочок. Легким рухом руки вона спакувала їх в картату сумку і урочисто вручила Олегу.

Він зніяковів. Не чекав такого спокою і витримки. Ще раз потягнув носом смачні і рідні запахи з кухні.

– Олечко, а там зелений борщ? – з надією запитав він.

– Ага. – кивнула Оля. – Хочеш?

Олег хвилину м’явся, але потім ствердно захитав головою. Оля налила йому улюбленого борщу. Олег з’їв дві тарілки. Як завжди, у нього забруднилися губи. Оля за звичкою взяла серветку і витерла. Олег почервонів і опустив очі.

– Олю, я, мабуть, піду … – сказав він.

– Іди. А то мені серіал ще треба додивитися.

– А що ти дивишся?

– «Гру престолів».

– Але ж ми її планували подивитися разом.

– У наш час ніхто нікому нічого не винен. – посміхнулася Оля і занурилася в серіал. Олег нечутно вийшов. Оля трохи поплакала, але серіал був надто цікавий.

А через тиждень Олег знову прийшов з тієї ж картатою сумкою. Оля подивилася на нього з подивом. Вона якраз готувала грибний суп.

– Олечко, прости мене, бовдура! Я тебе одну люблю. Ці супи, затишок, спілкування, серветочки. Зазіхнув я на молоде.

– Я зрозуміла, ти за супами скучив просто? – посміхнулася Оля.

– Так за всім я скучив. За тобою в першу чергу!

– Зрозуміло! Ти минулого разу краватку забув. – стримано відповіла Оля, хоч її серце вже тисячу разів пробачило свого чоловіка.

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Джерело: intermarium.news