Олексій Гончаренко: Весна прийшла і вони почали нас саджати. На сухий пайок. І винен у цьому не лише кoронавірус. Криза розпочалася ще восени..
Подзвонила знайома бухгалтерка. Всю їх фірму відправили у неоплачувану відпустку на три тижні. Поки що. Там як карантин затягнеться можуть і на довше. Фірму її чоловіка теж. Вони поки мають якісь збереження, діти вже виросли, каже, що прорвуться. Пішли запасатися гречкою.
Інша сім’я лікарів, замість того, щоб рятувати людей, зараз вимушені по черзі лишатися вдома через те, що немає з ким залишити дітей на карантині.
Є ще театр, не державний, який живе за рахунок концертів. Малий бізнес, який може не витримати простою і змушений закриватись.
В особисті повідомлення зараз багато пишуть ще менш позитивних історій. Особливо важко тим, хто орендує житло. Робота зависла, а гроші потрібно платити щомісяця. Орендодавців теж можна зрозуміти, багато хто з оренди живе. Сумно читати про переселенців, які потрапили у таку ситуацію. Їм повертатися нікуди.
Завтра не працюватиме метро і в людей не буде можливості добиратися кортежем (який хтось обіцяв скасувати, пригадується). Наземний транспорт всеодно не витримає тої кількості людей, які будуть продовжувати підтримувати життя міста. В автобуси наб’ється точно більше 10 людей. Багатьом доведеться оплачувати таксі. Все тому, що у нинішній владі ніхто не думає про наслідки. Вони не орієнтовані на людей, а лише на одну людину в президентському кріслі.
Що пропонує усім цим людям Зеленський і його уряд? Поки що ми не чуємо нічого окрім “дайте мені більше влади”. Де відстрочки по комунальних платежах, кредитах? Податкові канікули? Державні програми? Економічна програма?
Можна тільки уявити собі той масштаб проблем, які чекають нас усіх цієї весни. Весна прийшла і вони почали нас саджати. На сухий пайок. І винен у цьому не лише коронавірус. Криза розпочалася ще восени, за часів першого уряду Зеленського, коли розпочалося падіння промисловості і розросталась бюджетна діра. Коронавірус лише прискорив вільне падіння економіки. Можна не вірити в карму чи долю, але тут явно проявилась жорстока іронія: той, хтось прийшов обіцяючи повні холодильники дешевої ковбаси, доведе країну до повного краху.
Нам, свідомим політикам і громадянам, знову треба брати ситуацію в свої руки. Ми зможемо вистояти лише разом!