Олександр Положинський: На в‘їзді в рідну Волинську область мене зупиняє карантинний контроль. Чоловік десять народу, стоять тісною групою, без захисних костюмів, деякі в масках..
На в‘їзді в рідну Волинську область мене зупиняє карантинний контроль. Чоловік десять народу, стоять тісною групою, без захисних костюмів, деякі в масках. Зовнішній вигляд масок дає зрозуміти, які вони «свіжі». Питаю в чоловіка, який наближається до мене, чи пройшов він повноцінний тест на коронавірус. Каже, що ні, але «я в масці». Кажу, що така маска не захищає ні мене, ні його. Просить витягнути руку для замірювання температури якоюсь білою штучкою. З першого разу йому це не вдається, просить повернути руку іншим боком. Мені вже стає смішно. Моментальний замір температури показав 35,8. Вдома переміряв – 36,6. Карантинний контроль занижує температуру?
На в’їзді в Луцьк знову контроль. Поліцейський, в бафі замість маски, навіть не подав мені сигналу зупинитися, а жінку без маски з білою штучкою в руках я чекати не став. Ніхто не заперечував.
Цирк якийсь, а не карантин. Здається, такий контроль більш потенційно небезпечний, ніж його відсутність. Бо крім того, що такі контрольні пункти здатні самі розносити заразу, так ще й своєю безглуздою показушністю вселяють думку, що все це геть несерйозно.
Джерело: prefiks.co.ua