“Ні, це не фільм жахів і не жарти- це пральня Хустської районної лікарні”: шокуючі умови роботи. відео

Цвіль, іржа, та постійний сморід хлору. Це те у чому доводиться щоденно працювати чотирьом жінкам у приміщення без опалення.

” alt=”” aria-hidden=”true” />

Як повідомляє громадський правозахисник Віталій Грегор, йдеться про приміщення Хустської центральної районної лікарні, яка, до речі, є опорною, обслуговує близько 19 тисяч пацієнтів на рік і має персонал понад 900 осіб.

Зокрема в сюжеті “Першого кабельного” і жахливих світлинах, які вже тиждень жваво обговорюють із обуренням не тільки в соцмережах закарпатці та регіональні ЗМІ, а й вся Україна, йдеться саме про приміщення для прання білизни однієї із опорних лікарень в районному центрі Закарпаття.

Як виявилося, в такому жахливому стані дане приміщення було не завжди. До березня 2017 року, поки його орендувала приватний підприємець Валентина Акар, в приміщенні 2-3 рази на рік проводились косметичні ремонти, оновлювались і оброблялись антикорозійними засобами професійні пральні машини. Зупинитись на капітальний ремонт пральня не могла у зв’язку з виконанням зобов’язань по договорах прання з підприємствами району. І жодних нарікань на той час до цього орендаря, як і до стану приміщень, не було, про що свідчать і відповідні документи, і свідчення його працівників.

Однак 3 роки тому, 7 березня 2017 року, договір оренди приміщення завершився і підприємець пішов, але, на прохання керівництва лікарні та Хустської райради, самі пральні машинки залишив у безоплатному користуванні лікарні. Оскільки в бюджеті не було коштів для придбання нових. “І за це окрема хвала за небайдужість та благородний вчинок пані В.Акар”, – наголошує В.Грегор.

І так тривало декілька років. Досі це обладнання для прання просто безоплатно використовувалося і практично не оновлювалося, а останній рік під керівництвом в.о. директора лікарні О.Нікітіна взагалі навіть елементарних “косметичних” побілок тут не проводилось. Як наслідок, той жахливий стан, що тепер побачила вся країна.

“Передусім, це все – через бездіяльність районної влади. Так Хустська райрада, як власник всієї будівлі лікарні, включно із цією пральнею, кошти в бюджеті так і не знайшла. Ні на ремонти, ні на закупівлю нових пральних машин, ні іншого обладнання. Зате знаходила постійно десятки мільйонів на сумнівні ремонти, які проводили пов’язані із депутатами фірми, як, наприклад, скандальні туалети, вартість яких для однієї школи сягала 1,5 млн грн.

До слова, кошти не були виділені і при жодному із тих, які були тривалий час при місцевій владі, є 5 рік районними депутатами і щойно раптово стали “благодійниками”. Саме вони нещодавно почали висловлювати готовність виділити “власні” кошти на закупівлю обладнання і ремонт, що потрібно, безумовно, зробити, але ще щонайменше роки 3 тому.

Так для прикладу, депутат Назарій Павлій майже 4 роки (2015-2019) був керівником Хустської РДА, а його двоюрідний брат Віктор Бабич 2 роки очолював відділ охорони здоров’я райдержадміністрації. Колишній “губернатор” Василь Губаль, який є жителем Хустщини, за час своєї каденції також особливо не посприяв щодо покращення матеріально-технічного стану даного стратегічно важливого приміщення для лікарні. Так само “відзначились” за останні роки байдужим ставленням до цього об’єкту системи охорони здоров’я Хустського району і обласний депутат Мирослав Білецький , і народний депутат Валерій Лунченко.

Відтак, на жаль, саме швидкопрогресуюча пандемія смертельного коронавірусу фактично відкрила всім нам очі на реальний жахливий стан системи закладів охорони здоров’я, до якого роками доводила влада всіх рівнів і вище перераховані народні обранці зокрема. Тобто, замість захищати наші з вами інтереси та розвивати медицину, недобросовісні посадовці, як мінімум, халатно відносились до своїх службових обов’язків, а доволі часто взагалі цинічно збагачувались за рахунок здоров’я української нації.

Сподіваюсь цей черговий урок вивчать всі. Але щоб він засвоївся назавжди, мають бути показово притягнені до реальної відповідальності всі ті, які казали, що роками “будували” цю країну для нас. Тепер же вони вимушені пожити трохи і в ній самій, жахаючись від того, до чого довели власними руками”, – наголошує В.Грегор.

Джерело: vsns.co.ua