Дзвінок з FilmUa: – Добрий день, Наталя! Ми б хотіли записати проби російською мовою, ваші українською у нас є, хотіли б ще російською.

Дзвінок з FilmUa:

– Добрий день, Наталя! Ми б хотіли запросити вас приїхати до нас у неділю, записати проби російською мовою, ваші українською у нас є, хотіли б ще російською.

– Ну…- майже машинально не сказала так, бо актор зазвичай дуже радий, коли його кличуть на проби, але спрацювала “сигналізація” і пам’ять почала викидати в мозок принизливу інформацію: думку продюсера 1+1 Олени Єремеєвої, про те, що важко знайти «тональність української мови», тому будемо знімати російською… жалюгідні спроби керманича вставляти російські тексти в свої промови, коли розумієш, що він, насправді, вставляє українську… його знаменитий слоган: «яка різниця»… а мої майбутні акторські «перспективи» розпочали боротьбу з моральними цінностями, мозок, навіть, жартував: «невже, щоб вижити, доведеться ставати інстамамочкою»…хоча там, я сам собі пан. – ні, не зможу… – ще не зовсім впевнено кажу я.

– Добре, можна буде в інший зручний для вас день. – бадьоро відповідають мені.

– Ні, я не хочу записувати проби російською мовою! – вже відповідаю рішуче.

– Аа.. – розгублений голос на іншому кінці. – Добре, дякую…