“І як ми ще живі”: родичам загиблих у Другій світовій війні передали листи, які 80 років тому писали їхні близькі

Листи з минулого. Рівне 80 років – день в день, два листи з прифронтового Кам’янець-Подільського нарешті доставили адресатам. Правда отримала їх вже внучка. Чому так довго йшла переписка, де були листи і про що писали в ті важкі часи, йдеться 2 липня в сюжеті ТСН.19: 30.

“Дорогий Ісаак. Спасибі тобі за твої листівки. Ми з мамою сидимо вдома і чекаємо тільки смерті, тому що іншого вибору у нас немає. Я прив’язаний до роботи, а ворог налітає і вбиває людей. І як ми тільки живі”.

Ці рядки написані рівно 80 років тому. На пожовклих від часу листівках варто дата 2 липня 1941 року. Лист відправили до Харкова Якову, а отримує онука його брата Юля Корсунська в Києві, яка прилетіла спеціально США.

“Писав М. Ціпес. Хто ж цей таємничий Ціпес. Я не знаю, хто такий Ціпес, Яків загинув на фронті. Яків – це брат мого дідуся, у них було 7 дітей”, – каже Юля.

1215 листів – цілий скарб 10 років тому дослідники знайшли у віденському музеї. Після захоплення Кам’янець-Подільського їх забрав, видно з пошти, німецький офіцер. Хотів після війни їх досліджувати, але загинув на фронті.

Тепер кожен лист – це частинка історії, це атмосфера того часу і клубок ніжності, турботи і любові до рідних. ТСН уже кілька років доставляє ці листи по всій Україні.

Дочка Никифора Курченко Катерина цілує лист перед тим як його розкрити. Єдине, що знала про батька те, що пропав безвісти. Це єдиний лист від тата за все життя.

“Здрастуйте, моя дружина Настя. Тисну твою праву руку і міцно цілую. Хотів би отримати відповідь, але куди ти будеш писати. Передавай привіт всім, поки живий”.

У кожному листі багато особистого, але дивує, що воїни практично не пишуть про боях. Більше про те, що сумують за рідним, переживають за дітей. Зрештою, все так же як і зараз.

Юлі Корсунської ще належить з’ясувати хто саме писав її двоюрідного діда ці листи і вижили вони в тій жахливій м’ясорубці. 80 років тому Кам’янець-Подільський жорстоко бомбили, 10 липня вже окупували, а в серпні розстріляли 23 000 місцевих євреїв.

Музей історії України у Другій світовій війні оцифрував усі адреси листів, половину вже доставили адресатам.

“Я і сам не втримався і зайшов на сайт музею, щоб перевірити, ніхто не писав моїм родичам. На жаль, немає, але писали і багато моїх сусідів з Женишківці, Зінькова, Фащіївка. Тут головна ось ця графа, де написано:” доставлено “. Хоча б через 80 років листи доставили за адресою”, – говорить кореспондент ТСН.

За матеріалами з сайту tsn.ua