Сьогодні, вночі 22 червня, пішов від нас, кобзар і патріот, воїн світла Тарас Силенко. Якось так все швидко сталося, що я й незчулася.

Сьогодні, вночі 22 червня, пішов від нас

кобзар і патріот, воїн світла Тарас Силенко.

Якось так все швидко сталося, що я й незчулася.

Останні два місяці я живу у Трускавці з хворою мамою, і якось, здається, пару днів тому, побачила оголошення у ФБ, що Тарас потребує коштів у боротьбі з онко. Дуже здивувалася, бо знаю, що він практикував здоровий спосіб життя, був вегетаріанцем, постійно пив трави, настої і попри сильну худобу, начебто, почувався здоровим, хоч я його давно і не бачила.

А тут, сьогодні раптом така страшна звістка.

Наш син Тарас знав і любив Тараса Силенка з дитинства. Років, здається в 5, він сам познайомся з ним на якомусь вечорі і так ми деколи разом і зустрічалися.

А 13 грудня, коли Беркут нападав на Майдан, ми вночі зустрілися з Тарасом Силенком біля Сцени Майдану і всю ніч він був з нами. Потім якось ми періодично зідзвонювалися чи бачилися на якихось заходах.

І от сьогодні таке прочитала. Цілий день думаю про нього. І про те, ЧОМУ?!

Треба провести цю прекрасну людину, чудового батька і сина України в останню путь. Прощання в Четвер, 25 Червня в Музеї Гончара. До зустрічі, до дуже сумної зустрічі, дорогі мої друзі, всі хто любив пісні і голос Кобзаря Тараса Силенка.

Прощавай, Друже Тарасе, нам буде дуже не вистарчати тебе, твого голосу, а головне, твоєї Любові, яка завжди світилася у твоїй широкій і щирій посмішці.

Українська повстанська пісня у виконанні заслуженого артиста України Тараса Силенка. Запис на презентації книги Володимира Покотила “Лицарі золотого тризуба” в “Козацькому домі”

Пост від Rocksolyana Khmara

Джерело: streets.net.ua