Так вітав Порошенко Путіна з днем ​​Росії? Особисто у мене в цьому немає ніяких сумнівів. Від слова ЗОВСІМ – написала на своїй сторінці у Фейсбук, депутат Слуги народу, Ліза Богуцька.

На інавгурації Порошенко заявив, що у нього є “мирний план”. Думаю, що ніхто про це не забув. Думаю, що цей “мирний план” був написаний ще 26 березня 14 року у Відні, а потім втілився в “Мінський” договірняк, який ми (чомусь) розплутуємо досі і в якому не було і немає ні слова про Крим.

У день Росії Порошенко дзвонив Путіну. Або Путін Пороху. Але думаю, що швидше за все П’ятий – довічному.

Порошенко не заперечує, що говорив з Путіним. Більш того, Цеголко коментував цю розмову і озвучив меседж для ЗМІ. Фактично вибрав те, що можна було озвучити. І, природно, за кадром залишив те, що не можна.

Зі свого боку, Пєсков озвучив готовність Пороха говорити про завершення війни, тому що обговорювався “мирний план” і оприлюднив привітання Порошенка на адресу Путіна з днем ​​Росії. Навіщо? Думаю, саме для того, щоб закріпити цим готовність Пороха вести діалог на російських умовах.

І Порошенко не спростував новину про привітання.

Хто кому дзвонив легко встановити. Але логіка підказує, що це не Путін був ініціатором, тому що він не привітав Пороха з обранням і не збирався ні про що домовлятися. Рівно до ось-цього дзвінка в день Росії.

Дзвонити в свято і не привітати? Купа інших днів були відкриті для дзвінка. Але саме в свято. Щоб вислужитися. І привітати, і поговорити, і пообіцяти.

Після цієї розмови Путін став називати Порошенка, Президентом України, а Лавров так і взагалі, назвав Пороха- кращим варіантом для України.

Немає сумнівів, що вітав. Так само, як немає сумнівів, що не зачепили тему Липецької фабрики і Севморзаводу, який в той час в окупованому Криму відмовлявся ремонтувати українські кораблі, готові покинути Севастополь, тому що ті не розплатилися за вже виконані роботи. Потім Порох, виступаючи, вигукував про те, що нам, нібито, не потрібен цей старий, пошарпаний флот. “Ми побудуємо новий!” Це він говорив про “Ленінську кузню”. Свою ж.

Так ось. Севморзавод був “націоналізований” 1 го лютого 15 року. До цього успішно ремонтував російські човни.

Порошенко бреше натхненно, постійно і віртуозно!

Про те що, якщо це публікація АП РФ, їй не варто вірити – дурниця. Адже реально можна запросити стенограму розмови і переконатися. Так само, як і запросити стенограму його ж розмови з пранкером Вованом (або Лексусом), який говорив від імені Президента Киргизії.

Тоді Цеголко теж вибрав зручні моменти, які зовсім не торкнулися теми Липецької фабрики, яка на той час вже “давно була в Сліпому трасті)))). Я не полінувалася і знайшла тоді запис цієї розмови на сторінці пранкера. І о, диво! Петро Олексійович просив допомогти знайти йому хорошого покупця Липецької фабрики. І просив, якщо такий знайдеться, обов’язково направити особисто до нього на переговори, а не в якійсь там “Сліпий траст Ротшильдів”.

Тут, звичайно, теж можна заперечити, що це, мовляв, інформація зі сторінки пранкера, тому їй вірити не можна. Можна тільки нашому, українському брехуну. Але запис-є запис.

Цеголко вирізав кілька патріотичних сигналів від Петра і продемонстрував населенню України, нібито, ніхто (навіть Пранк) не зможе збити з патріотичного курсу Петра нашого Олексійовича. І як завжди, за кадром залишив особисті моменти Петра Олексійовича, які, як і сорочка, ближче до тіла.

Перший день Росії в окупованому Криму для мене був могильним, на відміну від більшості Кримчан, які, ставши новими російськими, святкували його з особливим пафосом. У Севастополі – байк-шоу, в Ялті- лазерне шоу, в телевізорі- новина про привітання Путіна нашого нового Президента.

Тоді відразу всі вишикувалося в одну лінію зради і Державної зради. Турчинов, Яценюк, Порошенко- всі обов’язково будуть відповідати перед народом України за свою підлість і злочинну бездіяльність. За дріб’язковість і продажність. Вірю в те, що обов’язково настане той час …