Весілля було у нас гучним, а потім ми стали жити в квартирі чоловіка. Я цілий місяць сама купувала продукти та все необхідне додому. А коли місяць скінчився і нам прийшли рахунки за комунальні, то грошей у мене вже не залишилося. Я попросила чоловіка, щоб він заплатив. Але чоловік сказав, що рік мені не даватиме грошей, бо оплачує батьківський кредит
Весілля було у нас гучним, а потім ми стали жити в квартирі чоловіка. Я цілий місяць сама купувала продукти та все необхідне додому. А коли місяць скінчився і нам прийшли рахунки за комунальні, то грошей у мене вже не залишилося. Я попросила чоловіка, щоб він заплатив. Але чоловік сказав, що рік мені не даватиме грошей, бо оплачує батьківський кредит
У мене було гарне весілля. Я вийшла заміж 2 місяці тому. Мирон скромний, чуйний, добрий чоловік. Ось тільки на тему сімейного бюджету розмов у нас не було ніколи, адже я бачила, як живуть мої батьки. У них все життя сімейний бюджет був спільним.
Ми раніше витрачали свою зарплату, ні в чому себе не обмежуючи. Але ось, реєстрація шлюбу позаду, ми в’їхали в квартиру, яка дісталася чоловіку від його бабусі.
Я вирішила заповнити холодильник, купити побутову хімію, шторку в ванну, невеличкий килим на підлогу у вітальню.
У магазині я давала свою банківську картку, а Мирон стояв поруч з нудьгуючим виглядом.
Так тривало аж до кінця місяця. Я після роботи, мало не щодня, я заходила в супермаркет і несла повні пакети з харчами додому, готувала їжу на двох.
Все думала, коли мій чоловік оцінить мої старання. Але він брав все, як належне, і вдячності я від нього ніякої не бачила.
А коли прийшов кінець місяця, то у поштову скриньку посипалися квитанції – потрібно було платити комуналку. Я підсумувала цифри, озвучила їх чоловікові. Він подивився на мене так, ніби його і не торкалася ця інформація, йому було геть байдуже до цього.
Тоді я не витримала, підняла питання про те, як нам вести сімейний бюджет.
«Мироне, в цьому місяці я купувала продукти, витратила всю свою зарплату»
«Не може бути, що всю» – сказав він. «Овочі та крупи коштують копійки в наш час.»
Я дуже здивувалася почутому. Я відкрила мобільний банківський додаток і показала йому, які суми мені довелося залишати на касі продуктових магазинів.
Він щиро здивувався, наче не знав, де береться їжа на столі. Ще б пак, в його будинку цим займалася постійно його мати, він навіть цін не знає на хліб і молоко.
«Давай в цьому місяці скинемся разом на загальні витрати?» – запропонувала я йому, коли прийшлося таки самій заплатити за комунальні платежі.
«Ні, до кінця року не вийде. Тато брав кредит на машину, я йому допомагаю. Віддаю майже всю зарплату своїм батькам. Ми так вирішили спочатку, щоб кредит за 3 роки віддати, замість довгих п’яти».
Я дуже здивувалася. Мені тепер, що, дорослого чоловіка утримувати, тільки тому, що його батько кредит виплачує за свій автомобіль?
Довелося обуритися і нагадати благовірному, що він тепер одружений чоловік, у нього нові обов’язки – утримувати сім’ю.
Тато повинен сам викрутитися зі своєю машиною. Але чоловік зі мною не погоджується, каже, що обіцяв і батьки на нього розраховують.
Каже, що він чесний і благородний в душі і раз взявся допомагати батькові, то своє слово буде тримати.
Тепер я не знаю, як мені правильно вчинити. Виявляється я зовсім не знаю свого чоловіка. Тепер навіть не уявляю, як житиму з ним.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
Джерело: bbcccnn.org