Катерина Рошук : Володимире Олександровичу, чому ви дивуєтесь, що мер Черкас сам вирішує послабити карантин? Ми ж всі українці
Київ. Ніч. Метро Лісова. Продавці стихійного ринку, що працює тут роками, “на ничку” продають товар місцевим жителям, які можуть дійти до метро пішки. Товар переважно молочка й овочі, і більшість під замовлення – щоб швидко віддати й поїхати.
– По чому редька? – питає чоловік в діда.
– Та бог його знає. 8 гривень даси?
– Дам. Мені кілограмів 5.
– Слухай, тут 13 кілограмів. Забирай усі за 100 гривень, розпродаси своїм потім.
Торгівля припиняється швидко, з появою поліції. Чоловіки похапцем біжать до автівок, щоб сховати виставлені мішки картоплі і не влетіти на 17 тисяч.
Вони швидко роз’їжджаються.
В село, звідки приїхав чоловік, машина з продуктами приїздить двічі на тиждень. Вона привозить хліб, оселедці й крупи. Іноді капусту й огірки.
В цей час десь в Херсонській області такий самий чоловік змушений висипати на землю огірки, бо йому ніяк їх продати. І тільки це змусить Кабмін відкрити ринки.
В цей час десь на вулиці Толстого посеред Києва собі спокійно працюватиме ресторан “Велюр”, і поліція туди прийде вже лише тоді, коли треба буде зберегти обличчя. Але вона в “Велюрі” цього дня нічого не побачить. Це ж не двох дідів на Лісовій вистежити. Це на цілого депутата зазіхнути доведеться.
“Ми всі українці: не існує більших чи менших, правильних чи неправильних. Від Ужгорода до Луганська. Від Чернігова до Сімферополя. У Львові, Харкові, Донецьку, у Дніпрі й в Одесі – ми українці”.
Володимире Олександровичу, це ваші слова з інаугураційної промови. Тоді чому ви дивуєтесь, що мер Черкас, пам’ятаючи, що кожен з нас президент, і рік слухаючи Стефанчука про народовладдя, сам вирішує послабити карантин?
Катерина Рошук
Джерело: prefiks.co.ua