Віталій Портников: “Володимир Іванович” і кримський слід
Поява в справі про знищення малайзійського «Боїнга» прізвища першого заступника голови прикордонної служби ФСБ Росії генерал-полковника Андрія Бурлаки є, думаю, передбачуваною сенсацією. Те, що без підтримки вищого політичного і військового керівництва Російської Федерації було б неможливо поставити на територію Донбасу новітнє озброєння і техніку, багатьом було ясно з перших днів після початку неоголошеної війни Росії проти України. Як, втім, і те, що безпосередніми кураторами спеціальної операції по окупації українських земель повинні були стати високопоставлені офіцери російських спеціальних служб. Хоча в Кремлі кажуть, що «не знають, про що йдеться».
Питання було тільки в тому, хто саме був куратором того або іншого етапу цієї спецоперації, хто безпосередньо відповідав за доставку того чи іншого озброєння. Міжнародні слідчі і розслідувачі вийшли на прізвище Бурлаки – а це міг бути будь-який інший керівник ФСБ, Служби зовнішньої розвідки або Головного розвідувального управління Генштабу. Залежно від поставлених в Кремлі завдань.
Однак фігура Бурлаки, схоже, дозволяє простежити досить складну ланцюжок зв’язків між російським політичним і військовим керівництвом і диверсантами на Донбасі – так багато матеріалу накопичено про цю людину, який виступав в телефонних переговорах під псевдонімом «Володимир Іванович». І ось виявляється, що в цьому ланцюжку зв’язків присутні не тільки представники російських спецслужб, а й керівники анексованого Криму.
В одному з телефонних розмов з «Володимиром Івановичем» представник групи диверсантів, який збирається вирушати в Ростов для подальшої відправки на Донбас і дестабілізації ситуації в Україні, повідомляє, що отримав телефон російського спецслужбіста від російського глави Криму Сергія Аксьонова, який, в свою чергу, погодив саму можливість передачі інформації з начальником генерала Бурлаки, директором ФСБ Олександром Бортникова. При цьому сам керівник диверсантів теж з Криму, з Сімферополя.
Ця коротка телефонна розмова не має, на перший погляд, прямого відношення до знищення малайзійського «Боїнга». Зате він, впевнений, доводить, що і анексія Криму, і окупація Донбасу – це одна і та ж спеціальна операція Кремля, в якій були задіяні одні і ті ж особи.Сергій Аксьонов, який мав би, за ідеєю, займатися управлінням «новим суб’єктом федерації», стурбований допомогою диверсантам і погоджує з керівництвом ФСБ поставку зброї. Керівник диверсійної групи – з Криму (можливо, за кілька днів до розмови він брав участь у захопленні адміністративних будівель на півострові і в блокаді українських частин), самі диверсанти – з Росії.
Але сама спецоперація забезпечена пропагандистським прикриттям. У Криму – «самооборона». На Донбасі – «ополчення». У Криму – Аксьонов. На Донбасі – Захарченко.
І якби не ретельне розслідування контактів Андрія Бурлаки в зв’язку зі знищенням малайзійського «Боїнга» ми, можливо, так і не дізналися б – по крайней мере, в доступному для огляду майбутньому – що над всією цією «повсталої братією» з першого ж дня «кримської весни »і« повстання шахтарів »перебували генерали російських спецслужб, які керували діями своїх агентів і диверсантів, смикали за ниточки, вирішували питання про постачання озброєння і напрямку військових.
І так, в кінці кінців, привезли на українську землю «Бук», який, за даними того ж міжнародного слідства, знищив пасажирський літак – в точній відповідності з правилом Антона Павловича Чехова: «не можна ставити на сцені заряджена рушниця, якщо ніхто не має в виду вистрілити з нього ».
Тож не дивно, що це цивілізаційне відкриття зробив саме російський драматург.
За матеріалами сайту КРИМ.РЕАЛИИ
Джерело: marik.co.ua