Проросійський Орбан у Києві: шантаж, нова угода з Угорщиною та пропозиція капітулювати перед Путіним

Сьогоднішню Угорщину під керівництвом Віктора Орбана вже давно називають “троянським конем” Путіна в ЄС і НАТО. Дешевий російський газ через “Турецький потік” і нафта по нафтопроводу “Дружба” (що проходить територією України, причому продовження прокачки цим маршрутом було виключенням з європейських санкцій для Угорщини, Словаччини та Чехії), а також побудову “Росатомом” двох нових реакторів на АЕС “Пакш” самі себе не відпрацюють. Відносно дешеві російські енергоносії забезпечують стабільність режиму Орбана. За це він “віддячує” Путіну блокуванням у ЄС і НАТО рішень щодо зброї для України, подальшої євроінтеграції і фінансової підтримки.

Взагалі-то Орбан добре виконує завдання Путіна. Від осені минулого року Угорщина блокує 500 млн євро на зброю для України з Європейського фонду миру, як і створення нового фонду, з якого ЄС хоче фінансувати закупівлі зброї для Києва у 2024 році. До того ж, Орбан дуже вдало користується своїм правом вето під час ухвалення рішень в ЄС і НАТО. На саміті ЄС минулого грудня європейським лідерам вдалося відкрити для України переговори про вступ лише після того, як канцлер Німеччини Шольц “рекомендував” Орбану піти попити кави. Крім того, не забуваймо, що це була “найдорожча кава в світі”: Єврокомісія розблокувала для Будапешта 10 млрд євро з фондів ЄС, які “заморозили” через згортання в Угорщині свободи ЗМІ, демократії, верховенства права тощо.

А минулого тижня, за фактичний початок офіційних переговорів про вступ України до ЄС, Будапешт виставив Києву 11 умов щодо нацменшин, деякі з яких є відвертим зазіханням на український суверенітет. Тож, навіщо Орбан вперше за майже десять років приїхав до Києва з неанонсованим візитом? Читайте далі в матеріалі ТСН.ua.

Права нацменшин: зазіхання на суверенітет

Першим про раптовий візит Віктора Орбана до Києва повідомило видання The Guardian, додаючи, що поїздка стала можливою після “тривалих переговорів щодо прав угорської нацменшини” на Закарпатті. Вони беруть початок ще від зустрічі керівника ОПУ Андрія Єрмака та міністра закордонних справ Дмитра Кулеби з очільником МЗС Угорщини Петером Сіярто в Ужгороді в січні цього року.

“Мене турбувало, що від угорців звучала фраза: “Поверніть угорській меншині всі права”. Я запитав колегу (Сіярто – ред.), чи могли б ми отримати вичерпний перелік? Було озвучено список з 11 пунктів. У більшості – це дуже специфічні освітянські речі… Власне, з цією метою й створена спеціальна комісія, яка ретельно розбереться у всіх занепокоєннях”, – заявляв ще в січні Дмитро Кулеба.

ТСН.ua вже писав, як минулого тижня на першій Міжурядовій конференції, яка й відкрила офіційні переговори про вступ України до ЄС, віцепрем’єрка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина підтвердила готовність Києва виконати 11 вимог Будапешта щодо прав нацменшин, які, до того ж, були включені до переговорних рамок вступу України до ЄС. Проте від січня цього року, за проханням угорської сторони, сторони не розкривали деталей цих 11 пунктів. Лише минулого тижня “Європейська правда” їх оприлюднила.

Більшість 11 вимог Орбана стосуються мови освіти в Україні, звичайно ж угорської, можливості отримувати переклад завдань ЗНО угорською, запровадження статусу “заклад загальної середньої освіти національної спільноти” (це компромісна назва, бо спочатку Будапешт вимагав відновлення за деякими школами в Україні статусу угорськомовних). Проте, найбільш контраверсійними є дві угорські вимоги:

• щоб представники угорської меншини отримали право обиратися до парламенту (такі норми діють як у самій Угорщині, так і, наприклад, у Румунії);
• та визнання “традиційно угорськими” всіх населених пунктів Закарпаття, навіть тих, де угорці історично ніколи не жили.

Щоправда, The Guardian у новині про візит Орбана до Києва, з посиланням на “джерело в Будапешті, яке знає про підготовку візиту”, зазначив, що “передумовою зустрічі було вирішення питання прав нацменшин, про що вони (Орбан і Зеленський – ред.) зможуть оголосити, як про успіх”. Очевидно, що Будапешт хотів це використати для власного піару.

По-перше, ні для кого не секрет, що рейтинги правлячої “Фідес”, хоч і не стрімко, втім зменшуються. Й результати виборів до Європарламенту на початку червня це наочно продемонстрували: хоч партія Орбана й фінішувала першою, проте показала найгірший за майже два десятиліття результат; а на другому місці опинилася правоцентристська “Партія поваги та свободи” колишнього політичного союзника Орбана Петера Мадяра.

По-друге, Орбан вже давно вибудовує свою політику щодо сусідів через призму захисту прав угорців за кордоном. Тому 11 вимог – це ніщо інше, як показати громадянам Угорщини, як він захищає права співвітчизників. Проте, судячи з коротких заяв угорського прем’єра та українського президента, домовитися в Києві їм не вдалося, не дивлячись на те, що 2 липня – це другий день піврічного головування Угорщини в ЄС, що Орбан теж вочевидь хотів використати для власного піару.

“Загалом зміст нашого діалогу з усіх сьогоднішніх питань може стати основою для майбутнього двостороннього документу між нашими державами, який регулюватиме всі наші взаємовідносини, й може бути заснований на дзеркальному підході до двосторонніх відносин між Україною та Угорщиною, який дозволить нашим народам користуватися всіма благами єдності в Європі”, – заявив Володимир Зеленський.

Зі свого боку Віктор Орбан також додав, що переговори в Києві, 2 липня, наблизили дві країни до можливого підписання нової угоди. “Ми бажаємо налагодити відносини між нашими країнами, ми бажаємо підписати глобальну угоду про співробітництво з Україною, подібну до тих угод, які в нас діють з іншими сусідами Угорщини”, – зауважив угорський прем’єр.

За словами експертки з питань євроінтеграції та двосторонніх відносин Україна-ЄС Марії Голуб, дуже добре, що цей візит відбувся.

По-перше, він був важливий для Орбана, щоб продемонструвати, що він налаштований конструктивно після всього, що відбулося між ним і попереднім поки що керівництвом ЄС, і після новоствореної ним напів групи в Європарламенті (Віктор Орбан, лідер ультраправої Австрійської партії свободи Герберт Кікль і експрем’єр Чехії Андрей Бабіш оголосили про створення нової правої групи в Європарламенті – ред.) з їхньою дуже критичною й скептичною аджендою.

“Тобто, на другий день головування Угорщини в ЄС, Орбану було важливо продемонструвати, що він налаштований на співпрацю, оскільки в Брюсселі його постійно й дуже справедливо звинувачували в блокуванні всього по Україні. А це так і є: будь-яке українське питання, будь-то військова допомога, чи євроінтеграція, чи двосторонка – Угорщина постійно все блокувала. Тому візит до Києва – можливість для Орбана показати, що вони відкриті до діалогу”, – сказала в коментарі ТСН.ua Марія Голуб.

По-друге, щодо питання прав нацменшин, на якому наполягає Орбан, для ЄС важлива не так думка Угорщини, як Венеціанської комісії. Тому Україні треба це питання максимально піднімати й виводити за рамки двосторонніх переговорів, за рамки виключно угорського питання (бо в Україні є не лише угорська нацменшина), і підключати інші важливі центри впливу.

По-третє, піврічне головування Угорщини в ЄС – не катастрофа для України й нашої євроінтеграції.

“Всі пріоритети Угорщини були погоджені ще півтора роки тому. Наприклад зараз свої пріоритети випрацьовує Польща за півроку до початку свого головування. Так само вже почала готуватися Данія. Тому сюрпризів не буде. Але, справа ще й у тому, що ці півроку – це якраз трансформаційний період у самому ЄС. Нічого важливого точно не буде відбуватися до вересня, поки не буде затверджено нове керівництво Європарламенту та Єврокомісії. Нова Єврокомісія, швидше за все, почне працювати наприкінці жовтня – на початку листопада. Плюс, всередині ЄС є політичний консенсус, що наступний комісар по розширенню (а зараз це представник Угорщини Олівер Варгеї – ред.), а для України – це одне з ключових портфоліо, не має бути угорцем”, – додає Марія Голуб.

Дійсно, за її словами, для України було ключовим моментом провести Міжурядову конференцію щодо вступу України до ЄС (яка фактично й відкрила наші офіційні переговори про вступ – ред.) до початку угорського головування. І ми це зробили, бо наступні півроку Єврокомісія буде доробляти скринінг відповідності законодавства України праву ЄС. Десь за півроку ми зможемо відкрити перший кластер переговорів. А з 1 січня 2025 року вже починається головування Польщі в ЄС.

“Єдине, ми маємо розуміти, що це Орбан, у нього своя адженда, з політичних міркувань він буде постійно зараз конфліктувати з ЄС. І тут для нас ключове – не дати йому можливості використати українське питання в своїх інтересах, у тому числі в рамках новоствореного напів обʼєднання в Європарламенті, де вони вже чітко заявили, що виступають “за мир”. Це дуже маніпулятивна заява, яка протиставляє їх європейській бюрократії, яка в їхній інтерпретації начебто “за війну”, не пояснивши, що мир на умовах, які вони пропонують, чомусь сильно збігається з тим, про що дуже часто говорить Путін”, – підсумувала Марія Голуб.

Хитрість і піар: головування в ЄС

Чинна угорська влада вже давно є токсичною не лише для Києва, а й для Брюсселю. Своїми витівками й блокуванням багатьох рішень Євросоюзу, Віктор Орбан не на жарт розізлив європейських лідерів. Під кінець свого головування в ЄС, Бельгія навіть запропонувала країнам-членам подумати над початком процедури позбавлення Угорщини права голосу в блоці за статтею 7 Договору про ЄС. Це вже не вперше, коли в ЄС порушують це питання. Наприкінці минулого року серед лідерів Євросоюзу точилися такі дискусії, проте ідею відкинули.

До кінця цього року Угорщина головуватиме в ЄС. Логотипом Будапешт обрав кубик Рубіка, а неофіційним гаслом – Make Europe Great Again – “Зробимо Європу знову великою” (за аналогією з передвиборчим гаслом Дональда Трампа “Зробимо Америку знову великою” – ред.), за що Орбан наразився на нищівну критику європейських ЗМІ, що угорський прем’єр не може вигадати нічого нового. Саме тому Україна так поспішала відкрити офіційні переговори про вступ до 1 липня. Тим часом європейські ЗМІ, наводячи неофіційні коментарі європейських політиків, глузували з немічності ЄС і того, що очікує блок під час піврічного угорського головування.

“Я приймаю таблетки, щоб заспокоїтися, коли говорю про це питання, бо це справді смішно. На кожному повороті дороги ви бачите, як угорці заважають Україні боротися з агресором”, – цитує The Guardian одного високопоставленого дипломата ЄС.

Віктор Орбан – єдиний європейський лідер, який після початку повномасштабного російського вторгнення тис руку Путіну минулого року в Китаї, обговорюючи поставки газу, нафти й ядерну енергетику. За ці два з половиною роки Петер Сіярто щонайменше п’ять разів був у Росії.

“Найважливіша тема обговорення — це можливість побудови миру”, — заявляв прессекретар Орбана Берталан Хавасі напередодні візиту угорського прем’єра.

Дійсно, перебуваючи в Києві, Віктор Орбан сказав Володимиру Зеленському, що припинення вогню могло б прискорити темп проведення мирних переговорів. Напевно, прем’єр мав на увазі безумовне припинення вогню з боку Сил оборони України, а не російської армії, яке жодна міжнародна чи миротворча місія не буде контролювати, що дасть Росії змогу захопити більше українських територій, проте аж ніяк не наблизить Європу до встановлення сталого й справедливого миру.

“Мир – це важливе питання. Війна, в якій ви зараз живете, дуже інтенсивно впливає і на безпеку Європи. Ми високо цінуємо всі ініціативи пана Зеленського для досягнення миру. Я розповів Зеленському, що ці ініціативи потребують багато часу. І саме через правила міжнародної дипломатії вони дуже ускладнені. Я попросив Зеленського подумати, чи не можна зробити інакше: спершу припинити вогонь, а потім вести переговори про мир”, – заявив Орбан після переговорів із Зеленським у Києві.

За словами заступника виконавчого директора Ради зовнішньої політики “Українська призма” Сергія Герасимчука, ми можемо говорити про три виміри візиту Віктора Орбана до України.

Перший – глобальний і тісно пов’язаний із російською війною проти України.

“Орбан один із небагатьох політиків, хто підтримує доволі тісну комунікацію і з російським очільником Путіним, і з китайським лідером Сі, і з ймовірним новим президентом США Трампом. До того ж, у середовищі європейських правих (їхня популярність в ЄС зростає, наочно це продемонстрували результати виборів до Європарламенту та дострокових парламентських у Франції – ред.) Орбан теж не остання людина, тож і на ЄС, де їхні позиції зростають, він має певний вплив. Звісно, такі обставини спокушають угорського прем’єра зіграти роль посередника, який, мовляв, добре розуміє всіх гравців і може знайти спільні знаменники”, – коментує ТСН.ua Сергій Герасимчук.

Єдине, чого бракувало, за його словами, – так це довіри з боку Києва до такого посередництва. Не виключено, що приїзд Орбана це крок до встановлення до такої довіри, або принаймні демонстрація Москві, Пекіну й Трампу, що Віктор Орбан розвиває цей напрям.

Другий – європейський. Своєю почасти антиукаїнською позицією Орбан загнав себе у гетто “проросійських правих”, але це поставило його в опозицію до Мелоні (прем’єрки Італії Джорджії Мелоні – ред.), до Качинського (лідера польської партії “Право і справедливість Ярослава Качинського – ред.), і навіть, якоюсь мірою, до Марін Ле Пен і групи Європейських консерваторів і реформістів загалом.

“А в цьому гетто, де першу скрипку грає дотепер токсична “Альтернатива для Німеччини”, Орбану, який має амбіцію, не так комфортно”, – додає Сергій Герасимчук.

Третій – суто двосторонній. Тут, за словами експерта, Орбан дійсно випромінював позитив й обіцяв, що Угорщина усіляко підтримуватиме Україну. Тож, вірогідно, українську школу в Будапешті відкриють (про що Зеленський та Орбан заявили за підсумками перемовин у Києві – ред.) – це теж досягнення на тлі суперечок останніх років.

Угорщина під керівництвом Віктора Орбана просуває російські інтереси, блокуючи надання Україні зброї та фінансової підтримки з боку ЄС у часи повномасштабної війни. А минулого тижня, коли ЄС в обхід вето Угорщини схвалив надання Україні перших 1,4 млрд євро з доходів, які генерують заморожені близько 300 млрд російські активи, Будапешт звинуватив Брюссель у безсоромному порушенні власних правил.

Орбан говорив, що повномасштабна війна Росії проти України – “це не наша (Європи – ред.), а війна двох слов’янських народів, яку треба закінчити якомога швидше”. Угорський прем’єр повторював тези російської пропаганди, що НАТО начебто за крок до відправлення своїх солдатів до України, а також, що ми не виграємо цю війну на фронті, тому Києву не треба давати зброю. Такі заяви від Угорщини ми чуємо вже третій рік поспіль. Проте, Україна хоче також побачити більш рішучі кроки з боку Євросоюзу, який має нарешті приборкати російського “троянського коня” в ЄС, а не вдавати, що це українська проблема. Перші кроки в цьому напрямку ми вже побачили на саміті ЄС у грудні 2023 року, а також під час ухвалення рішення щодо передачі Україні частини доходів від заморожених російських активів.