Чому Захід настирно підштовхує Україну до формули порозуміння з росією, – Володимир Огризко
“У ці дні нічого надзвичайного не відбувається. Бо чекати, що Росія припинить свої злочини, — наївно. Вона їх продовжуватиме до останнього свого подиху, і нам, на жаль, треба мати лише терпіння, відповідну зброю та її ефективно застосовувати”, – пише український дипломат Володимир Огризко у своїй статті, передають Патріоти України, та продовжує:
“А нам делікатно, але настирно хочуть нав’язати іншу позицію наші партнери, які вважають, що є підстави для того, щоб все ж таки якусь формулу взаєморозуміння з Росією шукати і знаходити. Ось тому і відбувається вся ця човникова дипломатія, коли приїжджає радник президента США Джейк Салліван, потім глава ЦРУ Вільям Бернс, потім щось раптом доволі нехарактерне починає говорити генерал Марк Міллі, з’являються заяви Ердогана чи Макрона. Це все вкладається в одну зрозумілу лінію: Захід станом на зараз не хоче швидкого розвалу Росії.
Захід так само поводився і відносно СРСР. Провідні лідери Заходу не хотіли його розпаду, бо вважали, що так буде значно простіше управляти всією цією територією.
Єдиний позитив у цьому плані — розвиток історії не залежить від думки того чи іншого політика. Бо є речі, що визначаються самим ходом цієї історії. Згадайте, що ні Буш-старший, ні Маргарет Тетчер, ні Гельмут Коль не хотіли розвалу СРСР. І закликали робити все, щоб його зберегти. І де тепер СРСР?! На сторінках історії. Бо не міг вижити та існувати.
Те ж саме, я переконаний, чекає і на РФ. Але це не хочуть визнавати сьогодні на Заході. Продовжують чіплятися за теорію, мовляв, ми поміняємо Путіна на когось іншого і в Росії щось зміниться. Та нічого там не зміниться. Бо там треба міняти систему, а не прізвище чергового узурпатора. До цієї простої думки на Заході поки що не прийшли. І ось тому вигадують те, що ми сьогодні спостерігаємо. Не дають ту зброю, що може пришвидшити військову поразку Росії, а потім і політичний крах, бо в Росії одне пов’язано з іншим безпосередньо.
Є закономірності, що так чи інакше візьмуть гору. Питання лише в тому, скільки ми за це заплатимо. Боюсь, що заплатимо дорого.
Те, що люди, які ведуть таємні чи явні переговори із Заходом готові позбутися Путіна в обмін на збереження своєї влади та власності — це вже, як кажуть, секрет Полішинеля. Це, звичайно, так. За спиною Путіна зараз багато що робиться, про що йому, звичайно, не доповідають. Але група людей, яка стоїть збоку чи зверху чи знизу Путіна, не має значення, яка дуже сильно втрачає від теперішньої абсолютно катастрофічної для Росії ситуації, безумовно думатиме як обміняти Путіна на свою безпеку, на чергові фінансові здобутки, на те, щоб повернутися до попереднього райського життя на Заході. Тому я більш, ніж переконаний, що такі непублічні переговори вже давно ведуться. Ставки є доволі високими. Йдеться, скоріше за все, про зміну верхівки режиму. Але найбільша проблема Заходу — він не розуміє, що змінивши верхівку, не змінюється система.
Після того, як новий узурпатор візьме владу, мине небагато часу, коли ми повернемося до ситуації, аналогічної сьогоднішній. Але це буде не завтра і не післязавтра. На це підуть роки. Тому короткозора західна політика на це пристає. Міркуючи, ну це вже буде не за моєї каденції, я вже тоді не буду міністром, прем’єром чи президентом, а там далі хай розбираються. Отака примітивна логіка і призводить до трагедій і катастроф, які ми сьогодні всі разом переживаємо.
Якби Ангела Меркель чи Ніколя Саркозі, чи Барак Обама думали, як мусять думати керівники ключових західних країн і на перспективу, то не було б ні Сирії, ні війни 2014 року в Україні, не було б і 2022-го 24 лютого. Але вони залишилися миротворцями. Он Обама став нобелівським лауреатом в галузі миру. От тепер ми п’ємо цю гірку чашу обамівського миру, як і меркелівського. Така, на жаль, логіка теперішніх подій”.